Другий етап розвитку класичної політичної економії охоплює період останньої третини XVIII ст. Він пов'язаний із працями Адама Сміта, англійського економіста мануфактурного періоду.
Сміт розглядав розвиток розподілу праці як умову зростання її продуктивності. Під час обміну люди керуються особистою вигодою й, задовольняючи особистий інтерес, "економічна людина" якнайкраще сприяє інтересам суспільства, розвитку його продуктивних сил.
Як відзначає Мак-Куллох, "доктор Сміт відкрив цю відмінність і довів необхідність не змішувати корисність предметів обміну, або, як він висловлюється, цінність у вживанні, та природну, від її мінової цінності. Змішувати такі суттєво різні якості означає очевидно вступати на шлях найбільш безглуздих висновків. От чому заради уникнення незручностей, що завдаються визначенням слова "цінність", найбільш правильно було б уживати його тільки в розумінні мінової цінності і зберегти слово "корисність" для позначення могутності або здатності предмета відповідати нашим потребам або нашим бажанням".
У післяреволюційних виданнях роботи Сміта "Дослідження про природу й причини багатства народів" у колишньому СРСР замість терміна "мінова цінність" ужито термін "вартість" - наприклад у російському перекладі 1935 р. У дореволюційних виданнях - наприклад у російському перекладі 1866 р., а також у російському перекладі 1993 р. вжито смітівський термін "мінова цінність".
К. Маркс уважає неправильним погляд А. Сміта на оцінку цінності товару, купленого працею. За Марксом, товар міг би оцінюватись затратами купленої праці так само як і вміщеної в ньому праці тоді, коли б робітник одержував у вигляді заробітної плати еквівалент затраченої ним праці.
За Смітом, у кожному суспільстві чи кожній місцевості існують середні або природні норми заробітної плати, прибутку й ренти, які регулюються загальними умовами (рівнем розвитку) суспільства та специфічною природою використання праці, капіталу й землі.
За Марксом, Сміт помиляється, визначаючи вартість затратами купленої праці, а також уважаючи капітал і землю самостійними джерелами мінової вартості, оскільки вони є джерелами доходу для їхніх власників, створюваного неоплаченою працею робітника.
Неоднозначність трактування Смітом економічних категорій та змісту суспільних економічних відносин сприяла формуванню різноспрямованості в економічній теорії в післясмітівський період.
Подальший розвиток класичної економічної теорії здійснювався у двох напрямках: як трудової теорії вартості, продовжувачами якої були Д. Рікардо та К. Маркс, і як класичної теорії трьох факторів Ж. Б. Сея, яку К. Маркс назвав вульгарною буржуазною.
Адам Сміт (1723-1790)
Місце народження Народився в шотландському місті Керколді в родині митного чиновника.
Навчання
Навчався в університетах
Глазго й Оксфорда.
Вивчав філософію, літературу, історію, фізику, математику.
Кар'єра
У 1751 р. був обраний професором університету в Глазго, згодом очолив там кафедру моральної філософії. У 1764 р. став вихователем англійського герцога Баклю. В останні роки був митним комісаром Шотландії, працював над своїми книгами. З 1787 р. - ректор університету Глазго.
Основні праці
1759 р. - видав наукову працю під назвою "Теорія моральних почуттів".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Краус Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4.4. А. Сміт - економіст мануфактурного періоду розвитку капіталізму“ на сторінці 1. Приємного читання.