Розділ «6.3. Особливості розвитку економічної думки України в останній третині XIX ст. - на початку ХХ ст.»

- Формування економічної думки в Україні відбувалось тернистими шляхами й розцінювалось різними дослідниками в різні роки неоднозначно. Разом із тим в Україні ще в 1920-ті рр. й пізніше, у період політичної "відлиги" в 1950-1960-і роки, був виконаний надзвичайно великий обсяг роботи з вивчення та висвітлення історії суспільно-економічної думки в Україні з кінця XVI й до початку XX ст.

- Проте методологія дослідження, що сформувалася в рамках офіційної ідеології тоталітаризму, не могла не позначитись на характері й теоретичному рівні цих досліджень, зроблених оцінках і висновках. Значна політизованість, применшення впливу західної економічної науки або трактування цього впливу переважно з негативного боку, недооцінка національного аспекту, особливостей розвитку української економічної думки не могли не призвести до значних наукових втрат.

- В останні роки, після здобуття Україною незалежності, до українських істориків-економістів приходить розуміння необхідності висвітлення реальної картини історії української економічної думки на засадах неупередженого аналізу із застосуванням методологічних досягнень сучасності. З рядом статей щодо цього виступили на сторінках української преси Л. Горкіна, Т. Дерев'янків, С. Злупко, Н. Петровська, В. Сікора.

- Скасування кріпацтва було необхідною передумовою економічного розвитку у Х-П-ХІХ ст. в Україні, адже до 1796 р. чисельність кріпаків в Україні становила 55,5 % населення. Одним з найбільш послідовних критиків кріпосництва був козак (депутат від козаків Хоперської фортеці), виходець із Слобідської України Андрій Алейніков. У своїх виступах він прямо вимагав скасування кріпацтва, чого в ті часи ні до нього, ні після нього ніхто не робив. Розкриваючи причини масової втечі селян, Алейніков пропонував, щоб "роботи на фабриці виконувались вільними людьми". Це мало важливе значення в умовах розпаду феодально-кріпосницького ладу й зародження капіталістичних відносин. Він рекомендував брати приклад з інших держав, де немає кріпосницьких відносин: "Ми бачимо цілу Європу, яка в кріпосних селянах жодної потреби не має". Таким чином, розклад феодально-кріпосницького ладу, початок формування капіталістичного укладу й масові виступи селянства та козаків зробили безпосередній вплив на формування суспільно-економічної думки в тогочасній Україні, а основним питанням, навколо якого зосередилась ідеологічна боротьба, було селянське питання.

- Реформа 1861 р. поклала початок розвитку нових соціально-економічних відносин, а економічна думка того часу розвивалась навколо подальшого економічного й політичного розвитку країни. Ліквідація феодально-кріпосницької системи та перехід до нового способу виробництва пробудили до активного політичного життя широкі верстви населення й, зокрема, українську національну буржуазію. Визначне місце в цьому процесі посідали "громади", які утворились в ряді міст України.

- Значний вплив на ідеологічний напрям громад мав щомісячний журнал "Основа", який видавався в 1861-1862 рр., а також такі діячі, як М. Костомаров, П. Куліш, В. Білозерський, М. Драгоманов.

- Повної єдності поглядів серед них, звичайно, не могло бути. Дехто з них виступав за часткові демократичні перетворення, інші, навпаки, перебували на реакційних позиціях. Редакція журналу "Основа" опублікувала ряд статей на економічні теми - про розвиток торгівлі, про ціни на сільськогосподарські продукти.

- У період скасування кріпосного права економісти основним девізом своєї економічної доктрини вважали максимальний розвиток приватної ініціативи, вільної конкуренції й мінімальне втручання держави в економічне життя.

П. Куліш

М. Костомаров

В. Білозерський

М. Драгоманов

- У другій половині ХІХ ст. розвиток економічної теорії в Україні відбувався в сфері впливу та самобутньої інтерпретації на власному суспільно-економічному ґрунті класичної школи політичної економії, західноєвропейських та російських соціалістичних учень, у тому числі й марксизму; плідний розвиток психологічного напряму (київська психологічна школа) готував ґрунт для наступного розвитку його маргінального та математичного відгалужень тощо. На відміну від Заходу, в Україні ще в 1890-х рр. зберігається досить відчутний вплив концептуальних положень класичної школи, маргіналізм тільки починає формуватись у самостійний напрямок, надзвичайно популярною в наукових економічних колах залишається економічна теорія марксизму.

Один із кращих спеціалістів з історії економічних учень того часу був М. Туган-Барановський. Характеризуючи основні тенденції та напрямки розвитку економічної думки в ХІХ ст., він відзначав, що все більше увага економістів переноситься на соціальні явища, породжувані капіталізмом, на розв'язання питання "про причини стійкої бідності серед зростаючого багатства". Саме відповідаючи на це питання, уважав вчений, політична економія й розпалась на три основні напрямки, представлені, по-перше, захисниками нерегульованого товарно-господарського ладу; по-друге, виразниками ідей соціалізму як антиподу першого; і, нарешті, третього, який "прагне зберегти товарно-господарський лад, пом'якшивши в той же час шляхом посилення державного втручання в інтересах слабих, різкість класових антагонізмів".

М. Туган-Барановський

На думку М. Тугана-Барановського

М. Зібер

М. Бунге

- На відміну від провідних країн Заходу, для України, як і для Росії, ще в останній третині ХІХ ст. головною залишається проблема капіталістичного розвитку в умовах напівкріпосницької самодержавної імперії. Це значною мірою пояснює той факт, що політична економія, представлена в Україні в 1870-1880-ті роки плеядою вчених, передусім викладачами Київського, Харківського, Новоросійського університетів та інших вищих навчальних закладів, серед яких М. Бунге, М. Зібер, А. Антонович, Г. Цехановецький, К. Гаттенбергер, М. Коссовський, М. Вольський та багато інших, продовжувала розвиватися на базі класичної школи та її пізніших відгалужень.