TextBook - Поява і розростання тіньової економіки.
- Недбале ставлення до праці, державної власності, пияцтва на виробництві, масовий випуск бракованої продукції.
- Ліквідовано раднаргоспи, підприємства підпорядковано союзникам і союзно-республіканським міністерствам.
- Підвищено науковий рівень планування, розширено сферу госпрозрахункових відносин.
- Створено спеціальні фонди для матеріального заохочення робітників і службовців. Уведено гарантовану заробітну платню колгоспникам.
- Підвищуються закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію.
Держава визначає тверді плани закупівель на кілька років. - Передбачалось зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів.
- Прийнято Продовольчу програму (1982-1990). Її виконання повинне було забезпечити продовольством країну в повному обсязі.
- Проголошується боротьба з тіньовою економікою й розкраданням матеріальних коштів за допомогою правоохоронних органів і громадськості.
- Посилюється виховна робота в трудових колективах. Упроваджується матеріальне й моральне заохочення сумлінної праці, покарання за погану працю. Поліпшується контроль за якістю продукції.
| Кризові явища | Заходи щодо усунення кризових явищ | |
| Зросло соціальне напруження, зумовлене | Кризові явища в соціальних | |
| погіршенням матеріального становища значної частини населення, виникненням стійкої нестачі ("дефіциту") товарів, житла, послуг. - В умовах дефіциту товарів, житла, послуг гостро ставилися проблеми "чесного" (тобто рівного відповідно до комуністичної ідеології) розподілу. Розподіл благ стає дестабілізуючим соціальним фактором. - Зріс розрив у рівні життя жителів міста й села, робітників та інтелігенції, народу й номенклатури, представників тіньової економіки. - Номенклатура, яка користувалася привілеями під час розподілу матеріальних благ, поступово перетворюється на особливу соціальну групу, що викликала ненависть основної маси населення. - Замість обіцяного суспільства рівності керівництво країни й партії створило суспільство з яскраво вираженою нерівністю; засадами успіху особи в ньому були не наполеглива праця або яскравий талант, а приналежність до привілейованої групи населення. | відносинах піддавались критиці в засобах масової інформації, але глибокий аналіз їхніх причин блокувався. Партія та уряд, органи державної влади обіцяли зробити все належне для подолання негативних явищ в соціальній сфері. Привілеї номенклатури приховувались; якщо інформація про них і потрапляла в засоби масової інформації, то не в повному обсязі. Здійснювались намагання відрегулювати розподіл дефіцитних товарів через спеціальні черги ("за записом", розподіляти на підприємствах з урахуванням думки трудових колективів тощо). Періодично підвищувалась заробітна плата всім категоріям працюючих. | (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); |
Яскравою сторінкою історії дисидентського руху в Україні стала діяльність Української Гельсінкської спілки (УГС). Вона була створена в 1976 р. з метою сприяння виконанню рішень Гельсінкської наради 35 держав Європи й Північної Америки щодо прав людини й дотримання принципів демократії (1975). УГС була легальною організацією, що співпрацювала з аналогічними групами, створеними в інших республіках СРСР, а також правозахисними організаціями західних країн.
| Напрями діяльності | Лідери УГС | |||
| Сприяли ознайомленню Декларацією прав людини. Вимагали акредитації в закордонної преси. Поширювали інформацію становище політв'язнів у засланні. Вимагали, аби на | українського загалу з Україні представників про незаконні арешти, в'язницях, таборах, на міжнародних нарадах | М. Руденко, О. Тихий, М. Маринович, М. Матусевич, Л. Лук'яненко, О. Шевченко, В. Чорновіл, В. Стус, | ||
| обговорювалися питання щодо порушень прав людини, а Україна була представлена на них окремою делегацією. - Створили в 1990 р. Українську республіканську партію. | С. Хмара, В. Марченко, Ю. Литвин та ін. | |||
- Дисиденти спромоглися оприлюднити факти справжнього стану речей у багатьох сферах суспільного життя України.
- Дисиденти поставили за мету вихід України зі складу СРСР.
- Дисидентський рух сприяв формуванню суспільної свідомості, заснованої на демократичних цінностях; виховував у широких верствах населення готовність боротися за свободу й демократію.
Розпад Радянського Союзу та відродження незалежності України
- Перший секретар ЦК КП України В. Щербицький, вище партійне керівництво країни перебували на консервативних позиціях, але внаслідок історичних традицій вони виконували рішення центральних органів партії.
- У керівництві КПУ не було творчого ставлення до перебудови, що розпочалась у квітні 1985 р. Усе нове, демократичне надходило із центру.
Авторитет КПУ стрімко знижувався.
- КПУ не змогла правильно оцінити тенденції суспільного розвитку (до демократії, національного суверенітету).
- Партійне керівництво не змогло вирішити найгостріші проблеми, що стояли перед республікою (перш за все економічні, відродження національної культури тощо).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Краус Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „9.3. Господарський розвиток України в умовах командно-адміністративної системи“ на сторінці 6. Приємного читання.