Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

17.1. Суть та функції фінансів. Фінансова система країни

Одним із найпопулярніших економічних термінів є фінанси. Це пов'язано із тим, що фінанси відіграють винятково важливу роль в сучасній економіці. Вони слугують для усіх економічних суб'єктів (домогосподарств, фірм і держави) необхідним ресурсом, а для держави ще й індикатором та інструментом регулювання національної економіки.

Фінанси (від лат. financia — дохід, гроші) нерозривно пов'язані з грошима та різного виду цінними паперами (акціями, облігаціями, векселями тощо), а тому гроші й ліквідні цінні папери у грошовому виразі узагальнено називають фінансовими засобами (ресурсами). Одначе суть фінансів як економічної категорії не в самих по собі грошах та їхніх сурогатах (замінниках). Фінанси — це відображення у грошовій (вартісній) формі реального економічного процесу і життя всього суспільства. Однак це не пасивне вираження, не проста фіксація результатів економічної діяльності. Фінанси відображають відносно самостійний рух грошових доходів як суспільно організованого і регульованого процесу, підпорядкованого досягненню різних цілей (виробничих, інвестиційних, конкурентних, соціальних, політичних тощо). Ці грошові потоки, або потоки фінансових ресурсів, встановлюють зв'язки і відносини в економічній системі суспільства, роблять цю систему життєздатною.

За своєю головною сутністю фінанси — це система усталених в суспільстві економічних відносин між державою як системою органів влади, домогосподарствами, фірмами та громадськими об'єднаннями, а також відносин країни з іншими державами і міжнародними економічними організаціями, з приводу формування та використання грошових фондів на основі розподілу та перерозподілу національного продукту та доходу.

Тож, гроші та їхні сурогати стають фінансами лише за умови, що їх ті чи інші економічні суб'єкти акумулюють (накопичують), розподіляють та використовують з певною метою і за встановленими правилами (принципами). З цього уточнення стає зрозумілим, що виникнення та існування фінансів зумовлене потребами суб'єктів економіки і суспільства в ресурсах, необхідних для їхньої життєдіяльності.

Суть фінансів проявляється у їхніх функціях. Основні функції фінансів:

- акумулююча — нагромадження коштів для забезпечення потреб безпосередніх учасників економіки та суспільства в цілому;

- розподільча — розподіл і перерозподіл національного продукту та доходу між усіма суб'єктами економічного і суспільного життя;

- контрольна — контроль за економічним процесом, тобто за виробництвом, розподілом, обміном і використанням національного продукту; за розподілом, своєчасністю надходження та ефективністю використання фінансових ресурсів тощо.

Фінансові відносини мають складну структуру, яка віддзеркалює увесь суспільний устрій, його організаційно-функціональні зв'язки по вертикалі і горизонталі. Це очевидно, адже жоден суспільний інститут (сім'я, підприємство, держава, політична партія, церква чи інше громадське об'єднання) без фінансового забезпечення існувати не може. Крім того, фінансові відносини мають специфіку, яка задається тією конкретною сферою, у якій вони функціонують.

Уся сукупність фінансових відносин різних рівнів та інститутів, котрі забезпечують її функціонування, утворює фінансову систему. Загальний вигляд фінансової системи за сферами її дії показує наступна схема (рис. 17.1).

Рис. 17.1. Фінансова система

Фінанси суб'єктів господарювання формуються в процесі виробництва і реалізації продукції та послуг, участі в капіталі інших компаній тощо. Отримуваний ними валовий дохід (виручка) розподіляється таким чином, щоб забезпечити фінансове покриття власних потреб в основних і оборотних засобах, а також виконання фінансових зобов'язань перед державою та можливості участі у тих чи інших суспільних доброчинних акціях.

Державні фінанси формуються кількома шляхами: 1) в результаті перерозподілу національного доходу (доходів суб'єктів господарювання і домогосподарств) через систему оподаткування; 2) за рахунок підприємств державного сектора економіки (їхніх доходів, коштів від оренди та приватизації); 3) за рахунок позик від міжнародних фінансових організацій (Міжнародного валютного фонду, Світового банку та ін.). Завдяки своїм фінансам держава в особі її центральних і місцевих органів влади формує бюджет та інші фонди цільового призначення (резервний, страховий) і виконує покладені на неї суспільством функції: забезпечує безпеку країни і громадян, розвиток соціально-культурної сфери і фундаментальної науки, регулювання національної економіки. Провідною ланкою державних фінансів є державний бюджет і від того, яка його величина, структура і чи ритмічно він наповнюється, залежать економічні можливості та стійкість держави як політичного інституту.

Фінанси домогосподарств формуються за рахунок: 1) безпосередньої економічної діяльності (підприємницької і трудової); 2) доходів від власності; 3) соціальних трансфертів. Сімейні фінанси використовуються для забезпечення власних потреб, виконання фінансових зобов'язань перед державою та інших потреб.

Фінансовий ринок забезпечує усіх економічних суб'єктів фінансовими ресурсами на ринкових умовах. Мобілізуючи заощадження домогосподарств і тимчасово вільні кошти підприємств, держави та громадських організацій, фінансовий ринок перетворює їх в інвестиційний ресурс (капітал), прискорюючи тим самим розвиток економіки і суспільства. Причому цей ринок є дуже гнучким, адже він формується під реальні потреби. Його гнучкість в цілому забезпечують такі ланки: 1) ринок позичкових грошей (кредитний ринок); 2) ринок цінних паперів; 3) валютний ринок (ринок обмінних валют); 4) страховий ринок. Кожна ланка представлена сукупністю відповідних фінансових інститутів (комерційних банків, бірж, інвестиційних фондів, страхових компаній тощо).

Фінанси громадських організацій, як правило, формуються за рахунок добровільних внесків громадян, тобто перерозподілу національного доходу, і використовуються для їхніх потреб та різних доброчинних акцій.

Міжнародні фінанси також є окремою сферою фінансової системи країни. Суб'єкти господарювання і держава у разі необхідності та за наявності можливостей користуються зовнішніми фінансовими позиками та здійснюють фінансові розрахунки (платежі).

Фінансова система країни є об'єктом фінансового, або фіскального (від лат. — кошик, державна казна) регулювання з боку держави. Таке регулювання передбачає певні цілі та набір інструментів. Це означає, що фінансове регулювання підпорядковується певній фінансовій політиці, яку реалізує правляча політична сила. Головною метою фінансової (фіскальної) політики уряду є забезпечення держави як такої достатніми фінансовими ресурсами для виконання покладених на неї функцій, включаючи й утримування її самої.