Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

14.1. Економічний розвиток у часовому вимірі, його форми та показники

Економіка розвивається безупинно, з року в рік. З її розвитком розвивається суспільство і сама людина. Тому, як і всякий пізнавальний процес, вивчення економіки відбувається у двох часових аспектах — у статиці і динаміці.

Статичний підхід до вивчення економічних явищ і процесів полягає у фіксації їхнього стану - певний момент, або отримання уявлення про них як незмінних у часі. Динамічний підхід характеризує економіку у її розвитку, у процесі змін. Відповідно поняття "економічна динаміка" означає розвиток економіки у часовому вимірі, протягом якого економічні явища і процеси зазнають кількісних та якісних змін.

Звичайно, статичний підхід в економічній теорії є умовним (штучним, обмеженим), але цілком необхідним для того, щоб з'ясувати, наприклад, що собою представляє те чи інше явище або процес, з яких елементів складається та як вони взаємопов'язані між собою. Більшість економічних понять, почерпнутих раніше із цього посібника, з'явилися на світ саме завдяки статичному підходу, який вимагає від науковця здатності проникати у сутність явищ і процесів, схоплювати у них найважливіші ознаки, властивості. Але статичний підхід необхідно має доповнюватися динамічним, щоб економіку розуміти і як систему, що розвивається, змінюється під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Це, висловлюючись мовою філософа, означає рух нашої думки від абстрактного (найбільш загального) до конкретного, намагання осягнути предмет таким, яким він є насправді, в усій повноті його характеристик.

Якщо розглядати економічний розвиток країни з точки зору обсягів виробництва (0 за відносно тривалий період (ґ), скажімо, за кілька століть, то графічно його можна уявити у вигляді зростаючої прямої (див. рис. 14.1).

Одначе такий розвиток економіки, що графічно має вигляд висхідної прямої лінії, насправді є лише тенденцією (виразом загального напрямку розвитку). У ході розвитку економіка змінює свої кількісні та якісні параметри по-різному, у більший і менший боки, а тому за більш короткі проміжки часу можна помітити, як економіка час від часу переходить у стан або зростання, або спаду, або застою (депресії). Авжеж, економічний розвиток при цьому не зупиняється, він лише змінює свої стани (форми).

Рис. 14.1. Економічний розвиток як тенденція

Той чи інший стан економічного розвитку визначається за певними критеріями. Основні критерії визначення стану розвитку економіки:

- співвідношення обсягів ВВП за певний період;

- співвідношення обсягів капіталовкладень;

- співвідношення між валовими інвестиціями та амортизацією.

Щодо останнього критерію дамо пояснення. Амортизація тут вказує на обсяг спожитого основного капіталу. Валові інвестиції включають інвестиції на заміщення спожитого капіталу та чисті інвестиції, або приріст функціонуючого капіталу. Отож, коли валові інвестиції перевищують амортизацію (заміщення), то це означає збільшення виробничого потенціалу, а отже, і економічний ріст країни. Коли ж це співвідношення змінюється на протилежне, то наступає економічний спад, бо спожитий виробничий капітал повністю не замішується новим, а це означає ще й до того, що суспільство "проїдає" свій капітал, створює собі проблеми у майбутньому.

Відповідно до зазначених вище критеріїв виділяються такі форми (стани) економічної динаміки:

• зростання — коли обсяги виробництва ВВП і капіталовкладень у поточний період перевищують аналогічні обсяги за попередній період, при цьому економіка отримує чисті інвестиції;

• спад — коли обсяги виробництва і капіталовкладень у поточний період зменшуються проти минулого періоду, при цьому не замішується спожитий основний капітал;

• депресія (застій) — коли обсяги виробництва і капіталовкладень протягом більш-менш тривалого періоду залишаються майже незмінними, при цьому валові інвестиції зрівнюються з амортизацією;

• стагнація — коли застій або спад економіки стають довготривалими, затягуючись на декілька років. Цей економічний стан характеризується слабким попитом на товари й послуги, через це виробництво не зростає, його потужності (підприємства) не повністю завантажені, інвестиції скорочуються, а безробіття зростає;

• стагфляція — коли стагнація супроводжується ще й інфляцією (зростанням товарних цін). Це найбільш болісний для суспільства стан економіки, адже тоді зростає не лише безробіття, а й вартість життя. Це, у свою чергу, спричиняє сплеск злочинності, психічних розладів, сімейних розлучень, еміграції тощо.

У 1990-ті рр. стагфляцію пережила Україна, причому її економічний занепад був одним із найбільш катастрофічних серед пострадянських країн.