Розділ «Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти»

Розділ 6. Ринок і ринкова економіка

6.1. Ринок, його функції та умови ефективного функціонування

Поняття ринку — одне з найбільш поширених в економічній теорії. Воно є найбільш абстрактним виразом сутності економічної системи, панівної в сучасному світі, а тому в нього часто вкладають різний зміст, по-різному тлумачать.

У далеку давнину ринок сприймався як базар, ринкова площа, місце торгівлі і, вочевидь, тому, що виник він ще в період розкладу первісного суспільства і його економічна роль тоді була зовсім другорядною — дати змогу простим виробникам за панування натурального господарства час від часу обмінятися лишками продуктів праці.

У цьому зв'язку, цікаво зазирнути в етимологію цього поняття. Назви понять, як відомо, вказують на їхнє походження. Англійські й німецькі поняття — market, markt — походять від латинського mercatus — торгівля. Українське слово "ринок" пішло від польського "rynek", яке, у свою чергу, є похідним від німецького "ring" — коло, міська площа.

Поступово, по мірі поглиблення суспільного поділу праці та розвитку товарного виробництва й обміну поняття ринку ставало складнішим, багатшим. Під ринком уже розуміються не тільки базарні площі, а взагалі будь-які місця, де відбувається обмін товарами й послугами. Адже люди можуть здійснювати товарний обмін будь-де, навіть не зустрічаючись віч-на-віч (наприклад, через листування).

Таким чином, поняття ринку може бути конкретним, як якесь місце обміну, і загальним, або абстрактним, як особлива сфера економіки — сфера товарного обміну, котра охоплює усю сукупність здійснюваних угод купівлі-продажу товарів і послуг.

З подальшим розвитком товарного обміну і появою грошей виникають кредитні відносини, які ґрунтуються на довірі людей і передбачають укладання взаємовигідних кредитних, або боргових, угод. Відтак поняття ринку ще більш ускладнюється. Під ним тепер розуміють не тільки товарний, але й грошовий обмін, обмін цінними паперами (векселями, облігаціями тощо). Отож, наступне наше визначення ринку таке: ринок — це сфера товарно-грошового обміну (обігу).

Проте і цього визначення ринку недостатньо, адже на ньому присутній ще один доволі специфічний об'єкт обміну. З розвитком ринкових відносин суспільство змінює свою соціальну структуру, поділяючись за ознакою власності на підприємців, або роботодавців, та найманих працівників. Це означає, що поширеним об'єктом купівлі-продажу стає й робоча сила, або людська праця. Відтак, ринок набуває всезагального характеру: відносини купівлі-продажу здійснюються не лише за межами виробництва, коли обмінюються уречевленими результатами виробництва, але й проникають углиб виробництва. Підприємець купує не лише засоби виробництва, але й робочу силу у формі найму працівників. Ціна праці має бути достатньою для заохочення людини до високопродуктивної праці, аби вона сумлінно ставилася до своїх обов'язків, підвищувала свою майстерність, ростила дітей.

Утім, усе сказане вище характеризує більшою мірою масштаби ринку, широту охоплення ним економічних ресурсів, його наповнення. У ході своєї тривалої еволюції ринок, будучи однією із сфер економіки, трансформував усю економічну систему, яка стала називатися ринковою. Суть цієї трансформації полягає у якісному перетворенні економіки суспільства, а саме в переході від економічної системи, де домінувало виробництво, де виробник диктував споживачеві свої умови, включаючи і ціну, до економіки, де домінує ринок, тобто суверенний споживач, нарешті отримав можливість вільного вибору своєї вигоди. Авжеж, це дві різні економіки, і ні в якому разі не можна ототожнювати економіку, де протягом тисячоліть пріоритетом користувався виробник, з сучасною економікою, у якій виробник змушений пристосовуватися до споживацьких уподобань шляхом постійних інновацій.

Саме тому сучасну, розвинену економіку, як правило, називають ринковою, або просто "ринком". Хоча, як ми намагалися пояснити це вище, поняття "ринок" і "ринкова економіка" ("ринкова система") не завжди тотожні.

Ринкова економіка, або ринок у широкому смислі — це суспільна форма господарства, за якої виробники та споживачі взаємодіють через ринок.

Ринок у власному смислі слова, як економічна категорія — це економічні відносини купівлі-продажу, що функціонують як ефективний спосіб взаємодії виробників і споживачів, узгодження їхніх інтересів, як об'єктивний механізм самоорганізації і саморозвитку господарського життя суспільства.

Ринкова система економічних відносин повсюдно довела, що їй немає альтернативи у вирішенні головних економічних проблем.

Основні функції ринкового механізму в сучасній економіці:

- посередницька — ринок забезпечує взаємозв'язок виробництва і споживання. Це відбувається через встановлення відповідності обсягу виробництва величині попиту;

- ціноутворююча — ринок дає суспільну оцінку результатам виробництва. Ринкові ціни є реальними і об'єктивними; вони визначаються співвідношенням попиту та пропозиції;

- регулююча — через механізм конкуренції (цін) ринок спрямовує економічні ресурси туди, де вони найбільш ефективно використовуються. Водночас він безжалісно очищує економіку від господарників, які марнують і неефективно використовують ресурси;

- стимулююча — ринок матеріально заохочує виробників до виготовлення потрібних споживачеві благ, поліпшення їхньої якості, скорочення витрат, запровадження сервісного обслуговування; споживачів він спонукає до збільшення власних грошових доходів, їх економного і раціонального використання.