Розділ «Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства»

Розділ 2. Економічні потреби та виробничі можливості суспільства

2.1. Економічні потреби та інтереси — головні рушійні сили економіки

Необхідною умовою життя людей завжди було, є і буде задоволення їх потреб. Через це потреби виступають вихідним пунктом і однією з головних рушійних сил економічного життя.

Потреби — це стан невдоволеності, або відчуття необхідності у чомусь, що могло б підтримати життєдіяльність людини, соціальної групи чи суспільства загалом.

Цей стан є внутрішнім спонукальним мотивом господарської діяльності, економічного і соціального прогресу. Отож, і кінцевою метою господарської діяльності стає задоволення людських потреб.

Усі засоби задоволення людських потреб найбільш узагальнено називають благами. Певна річ, серед множини благ виділяються два види: 1) необмежені природні блага, які кожен може споживати у будь-якій кількості (сонячне світло й тепло, повітря, насолода, яку дарує природа у вигляді пташиного співу, барв квітів тощо); 2) обмежені блага, кількість яких недостатня для задоволення наявних у даний момент потреб. Перші з цих благ можна назвати неекономічними (даровими), другі — економічними.

Цілком очевидно і те, що абсолютна більшість життєвих благ є обмеженими стосовно існуючих потреб, тобто економічними, а отже, їх потрібно виробляти. Тож, носіями економічних благ є товари й послуги. Відповідно, ті потреби, які спонукають людей до економічної діяльності, або до створення певних життєвих благ, також стають економічними.

Світ наших потреб багатий. Тому, аби глибше пізнати особливості потреб, їх групують за певними ознаками.

Основні види потреб:

• за походженням:

- біологічні — потреби, які за своєю природою є фізіологічними, здебільшого генетичними (потреби у харчуванні, питті, сні, безпеці, статеві потяги тощо).

- соціальні — потреби, що мають соціальну природу (потреби в освіті, у спілкуванні, повазі, праці, успіху, власності, свободі, владі тощо). Такі потреби зазвичай усвідомлюються людьми в міру набуття життєвого досвіду, а відтак, значно вирізняються у людей різних країн та історичних епох.

• за засобами втамування:

- матеріальні — потреби, що втамовуються матеріальними благами;

- нематеріальні — потреби, що втамовуються не уречевленими благами, а послугами (освіти, культури, медицини тощо). Серед нематеріальних потреб присутні духовні потреби, втамування яких забезпечує особистісний розвиток людини, розкриття її потенціалу як людини;

• за характером:

- споживчі, або кінцеві — потреби безпосередньо людей як споживачів. Завдяки втамуванню цих потреб власне й живе людина як біосоціальна істота. Блага, що втамовують споживчі потреби, називають предметами споживання (їжа, одяг, житло тощо). Останні споживаються й виходять з економічного кругообігу;

- виробничі, або інвестиційні — потреби людей як суб'єктів господарювання. Задоволення цих потреб необхідне для виробництва нових благ. Блага для виробничих потреб називають засобами виробництва (сировина, матеріали, устаткування, господарські приміщення тощо). Засоби виробництва у споживанні не знищуються, а перетворюються у форму, придатну для задоволення інших потреб (виробничих чи кінцевих);

• за нагальністю: