Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

Економічна теорія. Політекономія

Державний борг — це заборгованість держави перед кредиторами, яка виникає унаслідок бюджетного дефіциту.

В залежності від джерел запозичень розрізняють два види державного боргу:

• внутрішній державний борг — це борг держави перед внутрішніми кредиторами (фізичними та юридичними особами);

• зовнішній державний борг — це борг держави перед іноземними кредиторами (громадянами, компаніями, урядами, міжнародними фінансовими організаціями).

Сума державного боргу складається з отриманих позик та процентів по їх обслуговуванню.

Сама по собі наявність дефіциту державного бюджету, а отже, і державного боргу, більшістю сучасних економістів не вважається ознакою "поганої" держави. Так само і відсутність бюджетного дефіциту не може вважатися самоціллю державної політики. Зрештою, держава одержує доходи не для того, щоб їх заощаджувати, а для того, щоб їх раціонально витрачати. Однак розмір дефіциту державного бюджету має бути поміркованим, щоб не спричинити загроз для фінансово-економічної стабільності та безпеки держави.

На думку економістів, у певних межах (як припускають, не більше 2-3% від ВВП) дефіцит бюджету може слугувати навіть інструментом гнучкої економічної політики уряду. Так, завдяки запозиченням уряд може реалізувати інвестиційні проекти розвитку держави, уникнути необхідності секвестрування важливих статей видатків, приміром, урізання соціальних програм. У той же час випущені урядом боргові зобов'язання (облігації) можуть, коли це необхідно, "пов'язати" зайві гроші в обігу, "остудивши" тим самим надмірний споживчий попит як чинник інфляції. Якби, припустимо, уряд сліпо дотримувався політики збалансованого бюджету, аби тільки не бути боржником, то така політика мала б негативні економічні і соціальні наслідки: скорочення споживчого попиту, зростання безробіття, загострення соціальних та екологічних проблем тощо. Тому думка про те, що бюджет держави має бути збалансованим за будь-яких умов, сьогодні вважається не лише старомодною, але й помилковою.

Зауважимо ще раз: під час економічної кризи дефіцит державного бюджету виникає автоматично, адже скорочується виробництво, а слідом за ним доходи та сплачувані податки. У цей складний час економіка конче потребує від уряду "підкачки" шляхом або збільшення видатків, або зниження податків, або того й іншого, разом узятих. Саме тому при кризі неприпустимо намагатися усунути бюджетний дефіцит, скорочуючи видатки і збільшуючи податки. Інакше це призведе тільки до поглиблення кризових процесів і не врятує від дефіциту бюджету.

За сучасних умов майже усі держави світу мають постійні, або, так би мовити, хронічні, бюджетні дефіцити та борги. Але в Україні, унаслідок серйозних "провалів" економічної політики держави, існує ще й прихований бюджетний дефіцит. Основними проявами останнього є: 1) примушування фіскальними органами суб'єктів господарювання сплачувати податки на декілька місяців наперед (авансом); 2) затримки з поверненням ПДВ експортерам; 3) неповне і невчасне фінансування бюджетної сфери економіки (оборони, освіти, охорони здоров'я тощо); 4) фінансові зобов'язання, що виникли внаслідок надання державних гарантій несумлінним приватним позичальникам.

Потенційні негативні наслідки хронічного бюджетного дефіциту та зростання державного боргу:

- збільшення податків, наслідком якого стає послаблення стимулів економічної (підприємницької і трудової) активності;

- загроза для держави потрапити у боргове порочне коло;

- подорожчання позичкового капіталу та, як наслідок, послаблення інвестиційної активності;

- недофінансування державного сектора економіки (затримки із виплатою заробітної плати, оплатою рахунків постачальників товарів і послуг), що призводить до розладнання системи платежів в економіці ("ефект доміно");

- посилення майнової нерівності в суспільстві;

- часткова втрата державної власності (в рахунок погашення боргу перед іноземними кредиторами);

- зниження рівня державного управління.

Небезпека боргового порочного кола полягає у тому, що при затяжному дефіциті бюджету уряд змушений систематично позичати кошти і нарощувати державний борг. Але ж наступає час, коли потрібно розраховуватися з боргами: сплачувати проценти кредиторам і повертати позичені суми. І тоді, якщо бюджетний дефіцит не вдалося подолати, уряд починає рефінансувати державний борг. Рефінансування державного боргу — це такий спосіб погашення боргу, коли старі борги уряд перекриває новими позиками (боргами). В результаті рефінансування боргу виникає небезпечне явище — боргова піраміда. Зрештою, може так статися, що через надмірний державний борг кредитори відмовлять державі у новій позиці, і тоді, не маючи достатніх можливостей для розрахунків з кредиторами, вона змушена буде оголосити або мораторій на платежі по боргу (відстрочку), або, що ще гірше, дефолт (від англ. default — невиконання зобов'язань), тобто відмовитись від сплати боргу. У випадку дефолту країна опиняється в економічній ізоляції, на майно держави за кордоном накладається арешт.

Подорожчання позичкового капіталу наступає внаслідок великих запозичень держави на внутрішньому ринку капіталу. Тоді підвищення кредитних процентних ставок стає стримуючим фактором для інвесторів, тобто держава зі своїм бюджетом стає, по суті, конкурентом реальному сектору економіки за кредитні ресурси на внутрішньому ринку, чого не повинно бути.

Посилення майнової нерівності у суспільстві внаслідок зростання заборгованості держави пояснюється тим, що основними внутрішніми кредиторами уряду, як правило, є доволі заможні люди, які за рахунок отримуваних процентів збільшують власні і без того великі статки. До того ж, відкриваються можливості отримання певної економічної вигоди (ренти) чиновниками від вкрай необхідних державних позик.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірка А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг“ на сторінці 9. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Економічна теорія як наука

  • Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства

  • Розділ 3. Суспільні відносини власності та економічні системи

  • Розділ 4. Суспільний поділ праці та обмін

  • Розділ 5. Гроші та грошовий обіг

  • Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти

  • Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

  • Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

  • Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

  • Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата

  • Розділ. 11. Ринок капіталу

  • Розділ. 12. Ринок землі та специфіка аграрного виробництва

  • Частина третя. Національна економіка та роль держави

  • Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

  • Розділ. 15. Безробіття та інфляція

  • Розділ. 16. Роль держави в ринковій економіці

  • Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг
  • Розділ. 18. Кредитно-банківська система

  • Розділ. 19. Розподіл доходів серед населення

  • Частина четверта. Світове господарство

  • Розділ. 21. Міжнародні валютні розрахунки

  • Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства

  • Післямова

  • Словник економічних термінів

  • Рекомендована література

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи