Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

Поширена думка, що багаті мають платити більші податки. Це й справді так. Адже люди, чиї доходи зростають, проявляють інтерес до предметів розкоші, не обмежуючи себе при цьому у предметах першої необхідності. Тому запровадження більшої ставки податку на доходи уріже попит багатших людей на розкіш. Для бідних людей більші податкові ставки призвели б до злиднів, урізання можливостей купувати їжу і необхідні побутові речі. Це означає, що кошти, які вилучаються через податки у бідних, будуть значно більшою жертвою, аніж ті, що стягуються з багатих. Але ж і багаті не погодяться просто так сплачувати більші податки. Є межа, за якою податки душать стимули легально заробляти більші доходи. Цим і пояснюється факт існування не одного, а різних податків.

Таким чином, основними властивостями (ознаками) податків є такі: обов'язковість, безеквівалентність, всезагальність, вилучення у визначеному законодавством порядку (скільки, коли та як).

Основні види податків:

1. За об'єктами, або базою, оподаткування (що оподатковується?):

• податок на доходи (заробітну плату, прибуток, проценти, ренту, дивіденди, гонорари тощо);

• податок на майно (нерухомість, автомобілі тощо);

• податок на споживання, або витрати покупців (спиртних напоїв, тютюнових виробів, пального тощо).

Зауважимо: податки на доходи та майно є також зручним інструментом контролю за тим, чи відповідають витрати платника податків його офіційно задекларованим (заявленим) доходам. Особливо це стосується державних службовців. Активним помічником держави у цьому контролі виступає громадянське суспільство.

2. За формою вилучення (хто і яким чином сплачує?):

• прямі податки — сплачуються безпосередньо тими, хто має доходи та є власником майна (податок з доходів фізичних осіб, податок з прибутку корпорацій, податок на нерухомість, на спадщину, збір з власників автомобілів тощо);

• непрямі податки — сплачуються покупцями (споживачами) товарів і послуг у вигляді надбавки до ринкової ціни. Основні види непрямих податків: 1) податок на додану вартість (ПДВ); 2) акцизний збір, або акциз (від франц. accise — обрізати) — податок на товари масового попиту; 3) митний збір, або мито — податок на товари, що імпортуються, експортуються і транзитом перевозяться в іншу країну.

Роль прямих і непрямих податків суперечлива. Позитивна риса прямих податків у тому, що вони є дієвим інструментом перерозподілу доходів на користь бідних людей. їх негативна риса — хто краще працює і більше заробляє, той і більше сплачує податків. Тому за певних умов прямі податки можуть пригнічувати економічну активність або спонукати до приховування доходів від оподаткування.

Суперечливість непрямих податків ще більш очевидна. З одного боку, такі податки справді можуть стримувати людей від споживання, наприклад, шкідливих для їхнього здоров'я товарів (алкогольних і тютюнових виробів). З іншого ж боку, вони збільшують ціни споживчих товарів, а отже, і вартість життя, чим можуть спонукати споживачів до акцій щодо підвищення зарплат і пенсій, тобто можуть прискорювати інфляційні процеси. До того ж, непрямі податки є соціально несправедливими, адже вони віднімають більшу частку доходу у менш забезпечених людей і сімей. Наприклад, при придбанні товару, у ціні якого непрямі податки становлять 50 грн., ці податки можуть відняти у багатія (бізнесмена, депутата) менше 1% чи навіть 0,1% його доходу, тоді як у людини із зарплатою у 500 грн. — аж 10% доходу. Справедливим є той податок, що вимагає однакової жертви від громадян.

Що більш економічно розвинена країна, то більшу частку у скарбниці держави займають прямі податки. У країнах зі слабкою економікою, навпаки, основними донорами держави є споживачі (покупці). Але, що характерно, і державна казна при цьому бідна.

3. За характером податкових ставок:

• пропорційні (від лат. proportio — співрозмірний) податки — з незмінною ставкою податку (наприклад, ПДВ, акцизи);

• прогресивні (від лат. progressus — рух уперед) податки — зі ставкою, яка збільшується в міру збільшення оподатковуваного доходу або вартості майна (Приміром, у Швеції, де податки є найвищими, прогресивна шкала піднімає ставку податку до 56%. В Україні, усупереч економічній логіці і соціальній справедливості, до прийняття Податкового кодексу діяла єдина ставка податку на доходи фізичних осіб — 15%. Але і кодекс, що набув сили з 2011 p., мало що змінив, додавши лише ставку в 17%);

• регресивні (від лат. regressus — рух назад) податки — зі ставкою, яка знижується зі збільшенням оподатковуваного доходу. Таке оподаткування зазвичай пов'язане з непрямими податками і застосовується з метою виведення економіки з "тіні".

4. За рівнем бюджету, до якого сплачуються податки:

• загальнодержавні податки (ПДВ, податок на прибуток підприємств, акцизи тощо);