Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

8.1. Підприємництво, його функції, фактори та моделі

Ринкова економіка неможлива без підприємницької діяльності і без підприємців, себто без діяльності вільних, активних і підприємливих людей, людей хазяйновитих, умілих організаторів і керівників. Тому ринкову систему господарювання варто називати системою підприємництва.

Підприємницька діяльність, або підприємництво, — це самостійна ініціативна, систематична господарська діяльність, здійснювана на власний ризик і під особисту майнову відповідальність з метою отримання прибутку.

У підприємницькій діяльності прибуток виступає головною мотивуючою, рушійною силою. Це обумовлено тим, що прибуток слугує власним джерелом інвестицій, засобом примноження капіталу (приватної власності), засобом економічного самовираження, самореалізації особистості. Разом з тим, як свідчать численні соціологічні дослідження, для підприємця, окрім суто економічних інтересів, значущими є й інші мотиви: потреба у владі та змога впливати на плин суспільного життя, прагнення до успіху й визнання, радість творчості й перемог тощо.

Основні функції підприємця:

- інвестує, тобто мобілізує капітал і вкладає його у справу;

- ризикує своїми коштами, честю, репутацією, часто сім'єю, здоров'ям і навіть життям; бере на себе економічну й соціальну відповідальність перед законом і суспільством;

- організовує виробництво й реалізацію продукції;

- керує підприємством, тобто прогнозує, планує, підбирає й заохочує працівників, контролює весь процес, налагоджує й підтримує ділові контакти із зовнішнім світом;

- впроваджує інновації, тобто шукає принципово нові (новаторські) рішення щодо вкладення капіталу (вибору ринкової ніші), технології й організації виробництва, відкриття нових джерел сировини та нових ринків збуту готової продукції.

Суть та функції підприємництва стали предметом активного дослідження економістів-теоретиків ще з XVIII ст. Найбільш вагомий внесок у теорію підприємництва внесли англійці Р. Кантильон і А. Маршалл, француз Ж.-Б. Сей, американці Фр. Найт і Й. Шумпетер.

Багатовіковий досвід свідчить, що справжні, успішні підприємці мають володіти не лише неабияким фізичним здоров'ям, бути компетентними у своїй справі, а й володіти певними психологічно-вольовими рисами, зокрема сміливістю, наполегливістю, умінням спілкуватися з людьми, здатністю переконувати їх і бути лідером, а також мати розвинену інтуїцію, яка допомагає швидко приймати рішення. Ось чому сучасна економічна наука вважає підприємницький хист четвертим фактором виробництва (поряд із землею, працею і капіталом). Це — дар Божий, а відтак навчитися підприємництву в принципі не можна. Щодо фахової освіти підприємців, то, як показує практика, вона бажана, але не обов'язкова: із 265 мільярдерів світу наприкінці 90-х рр. XX ст. кожен четвертий не мав вищої освіти.

У розвинених країнах, як свідчать дослідження соціологів і психологів, підприємці становлять зовсім незначний прошарок населення — близько 5% від усього працездатного населення. Решта — абсолютна більшість працездатного населення, — вочевидь, від природи покликана бути працівниками за наймом у підприємців і держави, займатися самореалізацією у сфері творчості, ведення домашнього господарства тощо.

Найбільш сприятливі умови для розвитку підприємництва створені у тих країнах, де історично реалізувалася ліберальна модель ринкової економіки. Так, у США щороку започатковується близько півмільйона підприємницьких одиниць, з яких майже половина невдовзі банкрутує, а із тих, що вижили, ще половина банкрутує у наступному році. Так ринкова конкуренція відбирає справжніх підприємців.

Основні принципи підприємницької діяльності:

• саморегулювання, тобто постійне прагнення підприємця досягати високої ефективності свого господарства, підтримувати ділову репутацію, дотримуватись високих морально-етичних норм та діяти в рамках чинного законодавства;

• економічна заінтересованість, яка полягає в задоволенні власного економічного інтересу, або отриманні вигоди, через задоволення певних суспільних потреб;

• новаторство (від лат. novator — обновник), що передбачає постійний пошук нових ідей, ресурсів і ринків.

На основі зазначених принципів формується філософія підприємництва, головними рисами якої є творча активність, прагматизм (практичність) та етичність у ставленні до людей.