Розділ «Частина третя. Національна економіка та роль держави»

Розділ. 13. Національна економіка та оцінка її результатів

13.1. Національна економіка як об'єкт макроекономічного аналізу

Пізнавши глибинні (фундаментальні) основи економічного життя суспільства, основи мотивації поведінки економічних суб'єктів та ринковий механізм їхньої взаємодії, зосередимося далі на макроекономічному аналізі і з цікавістю для себе дізнаємося про те, що собою представляє національна економіка як макросистема, як у її рамках функціонує уся сукупність економічних одиниць і ринків, які головні проблеми і чому виникають при цьому та чим може зарадити уряд задля їх вирішення.

Почнемо із того, що усі виробники і споживачі, усі види діяльності, ринки усіх товарів і послуг тісно взаємопов'язані і переплітаються в масштабах тієї чи іншої країни. Отож, економіка країни — це не проста сукупність економічних одиниць і ринків, а складна, функціонально єдина система, якій притаманні певні особливості та закономірності розвитку. Вона формується історично, на її розвиток справляють вплив різноманітні позаекономічні фактори (політичні, соціальні, культурні, релігійні, міжнародні, природно-кліматичні, демографічні та інші). Економічну систему на рівні усієї країни економісти-теоретики називають макроекономікою. Більш популярним варіантом її назви є національна економіка, або господарство країни.

Національна (від лат. — народ) економіка — це сукупність усіх економічних суб'єктів і зв'язків між ними, яка сформувалася і розвивається на рівні країни як цілісна система.

Національна економіка як системне утворення має складну структуру, кожен вид якої характеризується усталеними кількісними співвідношеннями (пропорціями) між елементами. У її структурі увагу здебільшого привертають такі види структур:

• галузева;

• територіальна;

• інституційна;

• відтворювальна.

Галузь — це умовне поняття, яким прийнято позначати сукупність підприємств або видів діяльності, що спеціалізуються на виготовленні однакової чи подібної продукції. Галузева структура характеризує співвідношення між окремими галузями господарства країни, наприклад, між добувною та обробною промисловістю, між сільським господарством та промисловістю.

Територіальна структура дає інформацію про співвідношення окремих регіонів, областей у розміщенні виробничого потенціалу країни, виробництві національного продукту, розподілі інвестицій тощо.

Інституційна структура національної економіки вказує на те, яку частку займають, наприклад, у загальному виробництві та забезпеченні зайнятості такі сектори, як державний і приватний, корпоративний і некорпоративний, виробничий сектор і сектор послуг; яка частка в обігу цінних паперів припадає на організований (біржовий) і неорганізований фондові ринки.

Відтворювальна структура економіки країни стосується пропорцій між елементами національного продукту в ході його виробництва, розподілу, обміну та споживання, наприклад, між обсягами споживання та заощаджень, між сукупним попитом і сукупною пропозицією, між товарною і грошовою масами.

Певна річ, економіці кожної країни властива свою структура, яка з часом змінюється під впливом багатьох факторів (внутрішніх і зовнішніх). Але визначальним фактором структурних зрушень в економіці, переходу до технологічних способів виробництва більш високого рівня, до більш повного використання людського (інтелектуального) потенціалу є науково-технічний прогрес. Аналіз структури національного господарства, виявлення її деформацій (перекосів) та напрямків і способів їх подолання — це тільки одне із завдань макроекономічного аналізу.

Макроекономічний погляд на господарське життя країни в цілому привертає увагу до великомасштабних економічних проблем, зокрема, таких як:

• визначення обсягу і структури національного продукту;

• з'ясування чинників безробіття та можливостей збільшення зайнятості;

• пояснення природи інфляції та пошуку способів її приборкання;