Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

• позика, отримувана шляхом випуску державних облігацій. Основні напрямки видатків державного бюджету:

• фінансування соціальних програм (освіти, охорони здоров'я, культури і мистецтва, фізичної культури і спорту, соціального захисту і соціального забезпечення);

• фінансування господарських потреб (інфраструктури, підтримка сільського господарства, підприємств державного сектору, експортерів товарів і послуг тощо);

• фундаментальні наукові дослідження;

• оборона країни;

• правопорядок і державна безпека;

• судова влада;

• державне управління;

• зовнішня політика;

• обслуговування державного боргу (повернення позик із виплатою процентів). Форми виплат із державного бюджету:

- асигнування (від лат. assignare — виділяти, призначати) — пряме фінансування державою виробництва суспільних благ;

- субсидії (від лат. — допомога, підтримка) — грошова допомога регіонам, організаціям, установам, громадянам;

- субвенції (від лат. — допомога) — грошова допомога місцевим органам влади, окремим галузям і підприємствам на певні цілі і певний термін (наприклад, на будівництво школи, спортивної споруди, на покриття наслідків стихійного лиха, на підтримку сільського господарства, вугільної промисловості);

- дотації (від лат. — дар, пожертвування) — доплати підприємствам на покриття планових збитків (підприємствам, що випускають продукти чи надають послуги за соціально низькими цінами: комунальний громадський транспорт, музеї, театри, бібліотеки тощо; виробникам сільськогосподарської продукції для підтримання їх цін);

Усякі виплати бюджетних коштів у вигляді разової чи систематичної допомоги, тобто ті, що не пов'язані із зустрічним переміщенням товарів і послуг, прийнято називати трансфертами (від лат. transferre — переводити, передавати). Варто зауважити також, що однією із ефективних форм бюджетного фінансування слугує держаний (або бюджетний) кредит, який уряд надає фірмам на умовах поверненості й платності.

Державні видатки, як і податки, слугують для держави основним, найбільш потужним важелем регулювання економіки. Так, збільшуючи видатки, уряд тим самим збільшує і сукупний попит (наприклад, через підвищення пенсій, соціальної допомоги, зарплати); стимулює виробництво і підтримує ті галузі, що відстають у розвитку (через державні замовлення, дотації, субсидії); забезпечує необхідні структурні зміни в економіці країни, надаючи прискорення розвитку прогресивних галузей, науки і освіти (через інвестиції, кредити, субвенції). При цьому, що важливо знати, вплив державних видатків на економіку підсилюється ще й так званим мультиплікативним ефектом, за якого на кожну грошову одиницю видатків сукупний попит і ВВП збільшуються у значно більшому розмірі.

У залежності від співвідношення доходів і видатків виділяються три варіанти формування державного бюджету:

1) з дефіцитом (від лат. deficit — не вистачає) — коли прогнозовані доходи не покривають планові видатки (доходи < видатки);

2) збалансований бюджет — коли доходи і видатки урівноважені (доходи = видатки);

3) з профіцитом (від лат. proficere — нарощувати) — коли очікувані доходи перевищують планові видатки (доходи - видатки).