TextBook Якось у неділю Джимі вмовив мене піти з ним на пляж. Він хотів поплавати. Я ж не хотів, щоб мене бачили у плавках, тому що вся моя спина була вкрита фурункулами і шрамами. Правда, не зважаючи на це, у мене було хороше тіло. Але ніхто б його не помітив. У мене був сильний грудак і міцні ноги, та на них ніхто б і не глянув.
У мене не було грошей, я нудьгував, ще й хлопців не було надворі. Врешті-решт я вирішив, що пляж належить усім. І я також мав на нього право. Мої шрами й прищі не були протизаконними.
Тож ми сіли на свої велики й поїхали. До пляжу було п’ятнадцять миль. Та мені було начхати. У мене були сильні ноги.
Я проїхав з Джимі до самого Калвер Сіті[16]. Потім я поступово почав прискорюватись. Джимі намагався встигати за мною. Він почав задихатися. Я дістав сигарету, запалив і простягнув йому пачку «Хочеш, Джиме?»
«Ні… дякую…»
«Це ще веселіше, аніж стріляти горобців з пневмата,» сказав я. «Треба буде якось повторити!»
Я наліг на педалі. У мене було ще багато сил.
«Це того варте,» сказав я. «Це навіть краще за дрочку!»
«Агов, пригальмуй трохи!»
Я озирнувся на нього. «Нема нічого кращого за велопрогулянку з хорошим другом. Наздоганяй, друже!»
Я розігнався і помчав далі. Вітер дув прямо в обличчя. Я почувався добре.
«Зажди! ЗАЖДИ, ЧОРТ ЗАБИРАЙ!» верещав Джимі.
Я засміявся і ще дужче розпалився. Скоро Джим відставав уже на півкварталу, квартал, два квартали. Мені було добре як ніколи, я відчував неймовірну силу. Я почувався чудесно. Сонце всюди розкидало свою жовтизну, а я прорізав її, ніби шалений ніж на колесах. Мій батько був жебраком на вулицях Індії, та попри те, всі жінки світу любили мене…
Я мчав на повній швидкості, аж до світлофора. Я прошмигнув між рядами машин. Тепер навіть вони були позаду. Правда, не надовго. Зі мною порівнялася зелена машина-купе з хлопцем та його дівчиною всередині.
«Агов, малий!»
«Що?» я поглянув на нього. Це був здоровань двадцяти з лишком років з волохатимим руками й татуюванням.
«Куди ти преш, твою наліво?» запитав він.
Він випендрювався перед дівкою. Вона була справжньою красунею, вітер роздував її довге біляве волосся.
«Пішов ти, хлопче!» сказав я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „39“ на сторінці 1. Приємного читання.