TextBook «Тільки подумай,» сказав Джим, «жінки, коли заходять у воду, пісяють туди.»
«Ага, а ти це ковтаєш.»
Я ніколи не зможу нормально ладнати з людьми. Мабуть, подамся в монахи. Прикинуся, ніби увірував у Бога, житиму в бунгало, гратиму на органі й упиватимусь вином. Ні з ким не трахатимусь. Місяцями сидітиму в печері, медитуючи, нікого не буду бачити, а мені спускатимуть вино. Єдиною проблемою була б ряса з вовни. Це було б навіть гірше за уніформу СПОРу. Я просто не зміг би її носити. Треба було б придумати якийсь вихід.
«О, о,» сказав Джим.
«Що там?»
«Там якісь дівчата дивляться на нас.»
«І що?»
«Вони говорять і сміються. Може підійдуть.»
«Так?»
«Так. Якщо вони йтимуть, я попереджу. Перевернешся на спину.»
На грудях у мене майже не було прищів.
«Не забудь,» сказав Джим, «коли я дам знак, перевернись на спину.»
«Добре.»
Я поклав голову на руки. Я знав, що Джим дивиться на дівчат і посміхається. Він знав, як із ними ладнати.
«Звичайні пизди,» сказав він, «видно, що тупі.»
Для чого я сюди прийшов? Подумав я. Чому завжди доводиться вибирати між чимось поганим і ще гіршим?
«О, о, Хенку, вони йдуть!»
Я поглянув. Їх було п’ятеро. Я перекинувся на спину. Вони, все ще сміючись, підійшли до нас. Одна з них почала, «О, а ці хлопці милі!»
«Дівчата, а ви живете десь тут неподалік?» запитав Джим.
«Так,» відповіла ода з них, «гніздуємось із чайками!»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „39“ на сторінці 3. Приємного читання.