Сьогодні я знову забігла до програміста Івана.
— А можеш мені ще ось цей телефончик пробити? — поцікавилась у нього.
— Валерко, ти що, колекціонуєш їх? — здивувався Ван.
— Ні, звичайно. У банки закручую… До речі, цей для мене найважливіший (Це було воно, шукане! Щойно подзвонив Стас і гордо продиктував мені телефон того самого Олександра. Як йому це вдалося — не знаю). Ван подивився на папірець з цифрами й одразу повернув його назад.
— Змушений тебе засмутити — найважливіший телефон залишиться невстановленим.
— Але, чому?!
— Та тому, що це номер сім-сімівської картки для мобільного телефону, а це означає, — він зробив свій улюблений жест, підняв вказівний палець, — по-перше, будь-хто може купити таку картку і йому не потрібно вказувати ні прізвища, ні адреси. А по-друге, такий номер, навіть якщо і гублять телефон, уже не відновлюють, тому що простіше купити нову картку. Дешевше буде. Зрозуміло?
— Зрозуміло, не жираф, доходить не на третю добу. Але ж тут немає вісімки? І… коду номера мобільного? — спочатку огризнулась я від розчарування, а потім, розуміючи, що без знавців у цій справі не розібратися, замовкла.
— Чого не можна купити за гроші, те можна купити за дуже великі гроші, — процитував Ваня фразу відомого гумориста. — Розумієш, прямий номер коштує дорожче, ось і вся різниця. Просто ця людина не поскупилася на нормальний номер.
Ну, що тут скажеш? Надія дізнатися адресу Олександра випарувалася так само швидко, як і з'явилася на обрії.
— А хочеш, я спробую тобі адресу вичислити? — пролунала несподівана пропозиція.
— Звичайно! Звичайно хочу! А як це можна зробити?
— Стовідсоткової гарантії не даю, але спробувати можна. Хоч щось особливе про цю людину можеш сказати?
— Та я з ним розмовляла раз у житті… Ну… гроші любить…
— Лерко, гроші люблять усі, — засміявся програміст. — А щось конкретніше?
— Ось! Це точно особливість, знаю, що він альфонс, за рахунок жінок і їсть, і одягається… Звати Олександр Петришин.
— Це вже зовсім інша річ! Можеш не продовжувати, — зрадів Ван.
Слава Богу, що можна не продовжувати, бо це все, що я про нього знаю. Тому якщо Іван почне мене допитувати знову, я вже нічого йому не скажу. Інформація вичерпана!
Ван схопив телефон, попередньо над ним почаклував якусь хвилину, підняв на мене ясні очі й пояснив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Агенція ведмежих послуг» автора Коробко Наталія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19“ на сторінці 1. Приємного читання.