Розділ «19»

З тремтінням у руках я відкрила її і… Нічого цікавого не знайшла, хіба що кілька пачок презервативів. Дивне місце для зберігання латексу частого використання. Зазвичай такі предмети зберігають у тумбочці біля ліжка… А втім, це справа кожного, де йому зберігати презервативи… І де їх використовувати.

Посидівши для більшої впевненості ще кілька хвилин у шафі, я вибралася назовні і дуже швидко забралася з квартири.

І тільки коли зайшла в своє житло, відчула полегкість. Автоматично поклала на поличку зім'ятий картон, що так довго (непомітно для себе) тримала в руках. Це був один із презервативів, котрі я там розглядала. З усіх злодіїв я була найоригінальнішим. Додумалася прихопити контрацептив… Але не повертатися ж мені назад, щоб покласти шматок гумки в схованку?

Знову схопила пом’яту упаковку, щоб викинути, але… Щось мене зупинило… Цікаво, а чому ця коробочка надто щільна як для такої речі? Руки автоматично розірвали її… З неї випало… А що ви подумали? Бомба, чи що? Ні, це справді був презерватив, тільки трохи дивний. У ньому лежала прозора ампула з такою само прозорою рідиною. Наркотики? Він — наркоман? Що ж, це може бути, якщо не… Точно, це саме те, що я шукала. Отрута!!!

Усе, з мене досить! Моє хвилювання сьогодні виявилося настільки сильним, що я твердо вирішила — досить! Власне кажучи, усього, чого хотіла, я домоглася. Відшукала цього красеня Петришина. Щоправда, з ним так і не поговорила, але я ж не сповідник, щоб хлопець зізнався у всіх своїх гріхах. Досить! Треба займатися своєю справою. А те, що мені стало відомо, — вже справа правоохоронних органів, не мені з ними змагатися. Я набрала номер з візитки з позначкою «цілодобово»…

— Алло, Федю? Це Валерія. Ти ще не відмовляєшся від своїх слів про допомогу? Мені треба розповісти дещо, порадитися…

Федя, як і обіцяв, не змусив себе чекати. Я напоїла його чаєм і про все розповіла. Ну ось, тепер уже двоє зовсім сторонніх людей втаємничені в цю історію.

Федя, слухаючи мою розповідь, постійно чухав голову. Може, це йому допомагало в розумовому процесі? Мозок активніше працював?

Поставивши певну кількість запитань, на більшу половину з яких я не змогла відповісти, він підсумував, так само почухуючи голову:

— Як усе запущено… Не буде з тебе розумного опера…

— А хто сказав, що я прагну зайняти це почесне місце? Я добірним матом розмовляти не вмію, та й…

— Усе, все, що було, те було, — перервав мене Федя і знову почухав голову.

Може, в них у гуртожитку води немає і це двотижневий бруд? Я мимоволі теж почала чухатися.

— Не хочеш прийняти ванну? — обережно, боячись скривдити, запитала у Феді.

— А чого ти вирішила, що мені помитися треба? Що, запах? — насторожився він і мимоволі понюхав рукав сорочки.

— Ну, ти чу-ха-єшся… — я промовила це повільно й по складах.

Запала хвилинна мовчанка, а потім Федя почав розстібати сорочку. Напевне, він мене неправильно зрозумів! Я не пропонувала йому купатися разом! Із нареченими подруг не роблю таких речей принципово, як, втім, і…

— Валерко, ану поглянь, на животі червоних цяток у мене нема? — попросив несподівано опер.

Я обережно, ще й досі міркуючи, чи не криється в його словах підступ і чи не є Федір маніяком, підійшла до нього. Пильно вдивляючись у його живіт, ніяких червоних цяток не знайшла. Точно, підступ! Але піднявши очі, щоб йому про це повідомити, помітила маленьку комашку, що повзла по чолу Феді.

— У тебе там, — показала пальцем на його лоба, — жучок повзе…