Сьогодні ми повинні чітко визначити, що відбувається черговий розвиток циклу цивілізації і культури управління. Його називають "пост-інформаційним" або "синтетичним", коли у середовищі суспільства знову формуються засади нових соціально-економічних відносин, які зможуть оживити сектор реальної економіки і забезпечити стабільний розвиток соціальної інфраструктури.
Постійне повторення циклів, але вже на іншому більш високому рівні забезпечує засади свідомого прогресу на землі. Покоління за поколінням, криза за кризою, підйом за підйомом - людство відбирало найбільш ефективні суспільні, економічні і технічні рішення. Збираючи у собі ледве помітні суспільні зміни, циклічний процес породжує нові, більш якісні, соціально-економічні стосунки. Далекоглядність і самоконтроль у вигляді культурної еволюції управління дозволяє передавати інформацію, знання, і технології, таким чином удосконалюючи соціально-економічний організм.
За цих умов до традиційних стосунків між державою і громадянином, що несуть на собі політико-юридичну відповідальність, приєднуються інтереси національних і транснаціональних корпорацій, яким держава у свій час передала (або продала) свої контролюючі і посередницькі функції. Цей важливий суб'єкт соціально-економічних і політичних зносин залишився за межами суспільної і соціальної відповідальності, що в свою чергу може загрожувати національні безпеці держави. Українських прикладів - безліч!
Посилаючись на колишнього віце-президента США Альберта Гора, лауреата Нобелівської премії, можна стверджувати, що криза починається з безвідповідальності корпорацій і держави. Але мова йде не про тотальний державний патерналізм, коли держава втручається в усі сфери життя, зокрема і в економіку, а саме про політичний контроль, коли вона створює рівні умови та правила для всіх, і жорстко контролює їхнє виконання, розподіляючи відповідальність між усіма суб'єктами суспільно-економічних відносин: від простих платників податків до олігархів. І ця спроба держави поновити свою функцію арбітра - необхідна, тому що економіку розвивати в період криз, соціальних потрясінь і революції - дуже важко.
Сьогодні ми можемо констатувати, що темпи глобалізації дещо призупиняються. Приводом для таких розмов став конфлікт між глобалізаційним процесом і національними інтересами держав в умовах кризи. Країни, що мають ядерний потенціал, контролюють і сировинні ресурси. А ідею створення світового уряду замінила перспектива появи потужних регіональних структур, які будуть узгоджувати правила гри між основними гравцями. Концепція президента США Барака Обами "Велика Америка" і програма прем'єра Росії Володимира Путіна свідчать про посилення конкуренції на світовому і регіональному рівнях. Звідси конкретна відповідь: глобалізація призупиняє темпи, але не зникла - вона змінила форму згідно новим викликам. Слабкі - начувайтеся.
В рамках цих процесів своє місце повинна шукати і Україна. І дуже швидко. Проте, що ми можемо запропонувати світові? Сьогодні світ потребує альтернативи. Потребують альтернативи усі сфери суспільного життя. И світові лідери це добре розуміють, залучаючи інтелектуальні ресурси інших країн. Ось чому у нас спостерігається міграція не лише робочих рук, а насамперед (що страшніше) - мізків. На мою думку, в процесі глобалізації будуть формуватися держави першого, другого, третього і навіть п'ятого рівнів розвитку. Держави "нижчого" рівня за рахунок власних ресурсів будуть забезпечувати виживання державам першого-другого ешелонів. За цих умов Україна ризикує стати аутсайдером європейського простору.
До тих пір, поки в Україні не будуть поважати інтелект, і не відбудеться його капіталізація, доти не можна вважати нашу державу демократичною, правовою і ринковою країною. Часто інтелектуальний продукт на українському ринку не має ціни - його просто крадуть. І це не поодинокий випадок, а, скоріше, правило. Дуже часто не мають ціни винаходи, патенти, науковий доробок. Їх дуже важко капіталізувати, оцінити і продати. А це може свідчити про те, що Україна втрачає звання технологічної держави. Ми повинні бути конкурентними. А отже ми повинні прийняти цивілізаційні правила гри. У іншому випадку ми можемо навіть перестати бути державою або залишитись державою обслуговуючого типу (це за умови, якщо ми взагалі випадемо з сфери розподілу праці).
Україна повинна бути цікавою для власних громадян і для цілого світу. Але цікавість можна викликати по-різному - комедією, трагедією, фарсом. У світі завжди будуть поважати сильних, конкурентних, працьовитих, ефективних. Україна повинна навчитися визначати суспільно значимі проблеми і ефективно їх вирішувати, залучати до їх вирішення національний і світовий інтелект, бути зрозумілими і комунікативно активними. І останнє - ми повинні бути соціально відповідальними за те, що робимо і тоді ми зможемо побачити результати наших реформ. Ми повинні стати не просто українцями, а "українцями - ефективними"!
Список літератури
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антикризовий менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Післямова“ на сторінці 2. Приємного читання.