TextBook Засновок (підстава) - це висловлювання, що становить підставу для певного висновку в умовиводі; структурна частина умовиводу.
Висновок (лат. conclusio) - висловлювання, яке випливає із засновку (засновків); те саме, що заключення (лат. conclude), наслідок; структурна частина умовиводу, яка означає нове висловлювання, що визначається на підставі певних висловлювань або засновків відповідно до правил виведення висновку із засновків.
Правила виведення формулюються на підставі логічних законів, котрі зумовлюють необхідність виведення висновку із засновків, отже, закони логіки називають обґрунтуванням виведення. За дотримання правил виведення умовивід називають правильним, а за їх порушення - неправильним.
Якщо засновок (засновки) та висновок виражені в умовиводі явно, то правила виведення виражені неявно, тобто вони мисляться (маються на увазі, передбачаються). Так, в умовиводі - "Усі софісти свідомо порушують закони логіки. Н. - софіст. Отже, Н. свідомо порушує закони логіки" - перших два висловлювання є засновками, а висновком - третє висловлювання, яке відокремлюється словом "отже".
Формальний вираз виведення висновку із засновку (засновків) має такий вигляд: А -> В, де А - засновок, В висновок, -" - символ виведення.
Особливості умовиводу як форми мислення визначаються в поняттях "логічне слідування" та "виведення".
Логічне слідування
Таке відношення між висловлюваннями А і В, коли з висловлювання А випливає висловлювання Б; відповідно, якщо висловлювання А - істинне, то висловлювання Б - істинне. Мовною формою виразу логічного слідування є сполучник "якщо..., то..." ("Якщо А, то Б").
Розрізняють строге слідування, нестроге слідування і відсутність слідування між висловлюваннями А і Б.
Строге слідування - таке відношення між висловлюваннями А і В, коли з А необхідно випливає Б і, якщо А - істинне, то Б - істинне. Наприклад: "Якщо діяння особи Т. містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого КК України, то воно є злочином"; "Якщо це число ділиться на 2, то воно - парне".
Нестроге слідування - таке відношення між висловлюваннями А і Б, коли з А ненеобхідне (ймовірнісне) випливає Б: "Якщо світить сонце, то на вулиці спека" (Сонце може світити, приміром, узимку, але спеки немає).
Відсутність слідування - таке відношення між висловлюваннями А і В, коли з А логічно не випливає Б. Наприклад, "Якщо це висловлювання безглузде, то воно істинне" (Істинним може бути лише висловлювання, яке має певний смисл, глузд).
Розрізняють інтуїтивне розуміння слідування, засноване на узагальненні особистого та загальнолюдського досвіду людей і строге розуміння терміна "слідування" в науці логіці.
У науці логіці висловлювання, яке містить слідування, називається імплікативним.
Осмислення специфіки слідування в міркуваннях здійснювали філософи та логіки, починаючи з часів античності. Зокрема, середньовічний філософ і логік У. Оккам розрізняв такі види слідування:
- просте ("Із необхідного не слідує (не випливає) випадкове", "Із можливого не слідує (не випливає) неможливе");
- фактичне слідування, істинність якого визначається за фактом відбуття подій (наприклад: "Якщо наступила весна, то зацвіли сади");
- формальне слідування, що встановлюється суто у формальному зв'язку між антецедентом і консеквентом. Таке слідування в сучасній символічній логіці називається матеріальною імплікацією (див. 4.2.2);
- каузальне слідування, коли висловлювання А і В відображають причинно-наслідковий зв'язок між предметами, явищами об'єктивного світу: "Якщо метал нагріти, то він розплавиться".
- Виведення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Н.В.Карамишева на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3.4. Логічні форми міркувань та операції над ними“ на сторінці 6. Приємного читання.