Розділ «2.2. Мова як знакова система»

Мова для філософів XX ст. виявляється реальністю, що приховує таємниці буття, як для філософів XVII-XIX ст. - мислення.

А. Лосєв

Термін "мова" залежно від контексту його використання набув таких смислів:

1. Мова - знакова система, що є універсальним засобом встановлення взаємовідношень людини з довкіллям у процесі її життєдіяльності. Людина засвоює мову, а потім використовує її у різних видах діяльності з певною метою.

2. Мова система особливих знаків і символів, якою дається інтерпретація в певному прагматичному контексті її використання.

3. Мова - числення, тобто побудова формальної моделі засобами мови. Вона отримала назву формалізованої, логістичної мови (див. 4).

Функції мови - пізнавальна, інформаційна (передання інформації, знання від людини до людини, від покоління до покоління), комунікативна (спілкування в комунікативному акті), репрезентативна (репрезентація людиною власних хвилювань, настрою, відчуттів, думок та ін.), евристична (за допомогою однієї мови створюються нові мови, нові знаково-символічні системи, нові системи знання) і под.

Сучасна мова поділяється на природну (розмовну, національну) і штучну (формалізовану).

Природна (національна, розмовна) мова - знакова система, яка виникла історично і відображає, опредмечує, репрезентує сферу відчуттів, бажань, настроїв, намірів людей, а також їхні образи та думки. Функції природної мови - комунікативна, пізнавальна, інформаційна, репрезентативна та ін. До мов, що виконують згадані функції, належать вербальна (лат. ver-halts) і невербальна (мова жестів і под.).

Штучна (формалізована) мова - логічно сконструйована мова, особлива система знаків, заснована з метою кодування певної інформації, здійснення математичних і логічних операцій над штучно створеними символами та ін. Особливості штучних мов - точність їх побудови за чітко визначеними правилами; однозначність їх розуміння. До штучних мов належать кодові системи, знаки дорожнього руху, наукова мова (мова математики, математичної логіки і под.), мова програмування тощо.

Залежно від сфери пізнавальної та практичної діяльності людей розрізняють такі різновиди мов: буденна (повсякденна); мова засобів масової інформації; ділова; наукова; філософська; юридична та ін.

Мова є об'єктом дослідження філософії і таких наук, як мовознавство (лінгвістика), семіотика, логіка, психолінгвістика, теорія штучного інтелекту, кожна з котрих розробляє свою концепцію мови.

Філософія та конкретні науки вивчають мову в структурному відношенні: "об'єктивна реальність - мислення - мова"; взаємозв'язок мислення і мови. У XX ст. мова як об'єкт дослідження набула самостійного значення і стала вивчатися в її імманентному існуванні та функціонуванні як особлива система знаків. Відповідно до нового напряму досліджень, мову почали розглядати: як вияв думок; як зображення знання; як синтаксичну систему, де існує взаємозв'язок між графічними знаками, тощо.

Семіотична концепція мови