Розділ «3.3. Закони логіки»

Завдання логіки - підвищитися над тими забобонами, які відбуваються від нечіткості та плутанини непослідовного мислення.

В. Мінто

Термін "закон логіки" має специфічний смисл у традиційній логіці й сучасній символічній логіці. У традиційній логіці - це абстрактний взаємозв'язок між поняттями та висловлюваннями у процесі роздумів, міркувань і як термін, позначає конкретний закон, який відображає ці взаємозв'язки, наприклад, закон тотожності або закон виключеного третього.

У сучасній логіці розрізняють терміни "закон мислення" і "логічний закон", або закон логіки.

Закон мислення - термін, що розкриває необхідні, стійкі, повторювальні взаємозв'язки між висловлюваннями у процесі роздумів і міркувань. Це принцип абстрактно-логічного, раціонального мислення, якого необхідно дотримуватися у процесі розсудів і міркувань. Відповідно, дотримання законів мислення, котрі виражають однозначність, несуперечливість, послідовність, обґрунтованість міркувань, постають необхідною умовою правильності міркувань і досягнення істини у пізнанні об'єктивного світу.

Логічний закон - закон, що входить у структуру певного типу логіки, елемент певної логічної теорії (системи логічного знання). Таких законів існує багато, отже, розрізняють закони традиційної та символічної логіки.

Закони традиційної логіки - закони, котрі входять у структуру традиційної логіки як історично першої системи логічного знання. До них належать: закон тотожності, закон несуперечності, закон виключеного третього, закон достатньої підстави.

Закони символічної логіки - закони, що входять у структуру певної формальної системи (про це див. 4).

На підставі логічних законів формулюються правила здійснення логічних операцій над поняттями та висловлюваннями, правила виведення одного висловлювання з іншого, правила доведення й спростування і под., тобто правило приписує, як необхідно здійснити логічну операцію, щоб результат був передбаченим (сам термін "закон" іноді ототожнюється за смислом з терміном "принцип" або терміном "правило").

Визначимо зміст законів традиційної логіки, їх формальний вираз і значення істинності, що встановлюють за допомогою таблиці істинності.

Закон тотожності

Закон несуперечності

Закон несуперечності вперше теоретично сформулював Арістотель: "Неможливо, щоб одне і те саме водночас було і не було притаманне одному й тому самому в одному і тому ж відношенні". Сучасною логічною мовою: два суперечливих висловлювання стосовно одного предмета, взятого в одному й тому ж відношенні, в один і той самий час, не можуть бути відразу істинними або хибними - одне із них істинне, інше - хибне.

Формальний вираз закону несуперечності: -"(Ал-*А), де А- символ, що позначає висловлювання, л - символ, що позначає кон'юнкцію, -" символ, що позначає заперечення (чит. неправильно, що А і не-А).

Таблиця істинності для формального визначення істиннісного значення закону несуперечності:

Для правильного розуміння сутності закону несуперечності потрібно визначити, що таке суперечність і несуперечність.

Суперечність (лат. - твердження і його заперечення (Арістотель); відношення між несумісними за обсягом поняттями А і не-А; відношення між певними видами висловлювань; властивість міркувань, в якому свідомо або несвідомо порушується закон несуперечності. У символічній логіці - кон'юнкція висловлювання А і його заперечення не-А за формулою (А л -"А).

Розрізняють такі види суперечностей:

І. Об'єктивну та суб'єктивну.