Розділ «2.4. Логіко-семантичний аналіз мови»

Nomina sunt mutabilia, res autem immobiles - Імена змінюються, а самі речі не змінюються.

Логіко-семантичний аналіз мови (логічна семантика) як особливий напрям логічних досліджень сформувався в 20-30-х роках XX ст. у працях Г. Фреге, Б. Рассела, Л. Вітгенштайна, А. Тарського, Р. Карнапа та ін. Об'єктом аналізу цих філософів стала мова. її досліджували в семантичному, синтаксичному та прагматичному аспектах на рівні металогіки. У металогіці чітко розрізняють об'єктну мову (об'єкт-мову) і метамову, що встановлюють ієрархію мов.

Об'єктна мова - знакова система, яка використовується в соціальних комунікаціях для виразу думок, спілкування, передання інформації. Це те саме, що природна (національна, розмовна) мова. Форми її функціонування - розмовна, літературна, наукова, ділова й ін. Вона визначається як множина мовних виразів з певним смислом і предметним значенням, що створюють семантичні системи (S,, S2, "S3,... Sn), у структуру котрих входять імена, терміни, дескрипції, висловлювання та ін. Кожна семантична система стає об'єктом логіко-семантичного аналізу на рівні металогіки і визначають, що об'єктна мова первинна стосовно метамови.

Метамова - особлива знакова система, яка створюється для опису й аналізу об'єктної мови внаслідок уведення нової термінології, встановлення істинності висловлювань, виражених об'єктною мовою. Отже, метамова вторинна стосовно об'єктної мови. До термінів метамови належать "клас"; "висловлювання (судження)"; "властивість"; "відношення"; "індивід"; "індивідний концепт"; "істина", "хибність"; "екстенсіонал"; "інтенсіонал" (зміст цих термінів буде визначено далі).

Якщо змішувати об'єктну мову та метамову, то в певних контекстах це призводить до семантичних парадоксів (про це - далі).

Особливість логіко-семантичного аналізу мови як знакової системи полягає в тому, що досліджують і відокремлюють лише ті властивості мови, котрі дають змогу конструювати (створювати) формалізовані мови й абстрагуються від дослідження інших функціональних характеристик мови - пізнавальної, евристичної, інформаційної.

У семантичному аспекті мову досліджують як систему (мовних) знаків, що виконує функції означення та позначення. У межах мови як знакової системи на підставі її логіко-семантичного аналізу були відокремлені семантичні категорії та сформульовані принципи використання мовних знаків.

Семантичні категорії - поняття, що набули категоріального статусу в системі логічної семантики. Вони поділяються на дескриптивні (описові) й логічні. До дескриптивних належать: висловлювання; ім'я; термін; предикати; предметний функтор; до логічних - клас; пропозиційна зв'язка (логічна постійна); пропозиційна змінна; пропозиційна функція; квантор; істина; хибність.

Зміст семантичних категорій (дескриптивних і логічних) буде визначений у контексті аналізу певного логічного та логіко-семантичного знання.

Визначимо зміст тих категорій, які відокремлюють специфіку логіко-семантичного аналізу мови, на підставі чого створюється певна концепція мови.

Клас (лат. - група) - термін сучасної логіки, що трактується як теоретичне узагальнення індивідних предметів різного походження до рівня абстрактного об'єкта. У математиці тотожним за смислом терміну "клас" є термін "множина":

- сукупність предметів будь-якого походження, кожний з котрих має властивості, притаманні класу загалом;

- сукупність (множинність) предметів з лише їм притаманним суттєвими і специфічними властивостями.

Кожен предмет, що належить до певного класу, є його елементом. Наприклад, клас людей, клас наук, клас науковців, клас мов, клас чисел, клас Галактик. Властивості класів, зв'язки між ними, операції над класами досліджує логіка класів (див. 3.4.1).

У логічній семантиці терміном "клас" позначають сукупність (множинність) мовних виразів з однаковим предметним значенням, які належать до певної семантичної категорії.

Висловлювання - логіко-семантична категорія, яка зображає форму виразу думок та форму виразу знання. Воно має певний зміст і за змістом може бути істинним або хибним. У висловлюванні дещо стверджується чи заперечується про клас предметів або елемент класу, виражається відношення між об'єктами думок, фіксується наявність чи відсутність властивостей у класу предметів чи елементів певного класу.

Мовну форму виразу висловлювань становить розповідне речення, але не кожне речення виражає висловлювання. До таких речень належать: оголошення; обіцянки; вибачення; клятви; поради; присяги та ін.

Головна логічна характеристика висловлювання - істинність або її хибність (про це див. 2.5).

Логіки та філософи також оперують словом "судження", яке, залежно від контексту міркування, визначається так: