Розділ «2.3. Мова як репрезентант мислення»

Ви повинні поглянути на практику мови, і тоді ви побачите логіку.

Л. Вітгенштайн

Мова для людини, суб'єкта практичної та пізнавальної діяльності, постає як соціокультурне явище. Людина оволодіває однією або декількома мовами і використовує її для спілкування та виразу думок у мовленнєвих актах, передавання інформації, засвоєння знання, позначення предметів.

Одна з головних функцій мови - репрезентувати та матеріалізувати процес мислення. Функція репрезентації мислення певною мовою означає, що мова як знакова система відображає, фіксує, зображає процес мислення та його результат - думку.

Репрезентацію мисленнєвої діяльності людини певною мовою можна визначити в таких відношеннях:

1. "Об'єктивна реальність - - мислення - мова". У цьому контексті мова репрезентує процес відображення об'єктивної реальності в мисленні людини. Сам процес відображення може бути адекватним або неадекватним, точним або неточним.

2. "Мислення - мова". Мова репрезентує особливості мисленнєвої діяльності людини, тобто виявляє для самої людини і для інших сферу функціональних здатностей мислення (пізнавальної, аналітичної, евристичної, прогностичної та ін.).

Взаємовідношення мислення і мови - складна проблема, яку досліджують філософи, логіки, лінгвісти. У контексті студіювання цієї проблеми виникла концепція лінгвістичної відносності американських лінгвістів К. Є. Сепіра - Б. Уорфа, що визначає детермінуючу роль мови у формуванні та розвитку мислення.

3. "Об'єктивна реальність - мова". Тут мова репрезентує образ світу, який створює людина не лише мисленням, а й уявою ("мова як картина світу"). Отже, в цьому образі є місце реальному, і можливому, бажаному світові.

Репрезентація мисленнєвої діяльності конкретної людини за допомогою мови виявляється у міркуванні.

Міркування - історично створена форма спілкування за допомогою мови. Це:

- розумово-мовленнєвий акт, який здійснюють суб'єкти практичної та теоретико-пізнавальної діяльності;

- сукупність висловлювань (тверджень), взаємопов'язаних за змістом і логічною формою;

- раціонально (логічно) побудована процедура, спрямована на пояснення й обґрунтування істинності або хибності висловлювань.

Міркування виражається природною чи штучною мовою, постає як система мовних знаків, що має семантичний, синтаксичний, прагматичний аспекти.

Види міркувань:

- за структурою побудови - прості або складні;

- за способом побудови міркування визначається як дедуктивне, індуктивне, за аналогією;

- за функціональною цілеспрямованістю має різновиди: аналітика, звернення, критика, мольба, обґрунтування, порада, пояснення, роз'яснення, тлумачення тощо;