Розділ «ВСТУП»

Наука "логіка" виникла в IV ст. до н. е. в Давній Греції і з тих далеких часів була і залишається одним із головних і впливових методів осягнення світу та здобуття нового знання в різних сферах пізнавальної діяльності людей.

Формування науки логіки як складової частини філософського пізнання світу, її історичний розвиток і виникнення нових типів логічних теорій нерозривно пов'язані зі структурними частинами філософії (онтологією, гносеологією), природничими та гуманітарними науками, унаслідок чого здійснювався їх взаємовплив, удосконалення і розвиток понятійного апарату й методів пізнання філософських теорій, конкретних наук і самої науки логіки.

Історичний розвиток логіки зумовив, з одного боку, спадковість логічного знання, з іншого - виникнення нових альтернативних логічних теорій, найадекватніших для аналізу знання у різних сферах пізнавальної діяльності людей.

Дослідження логікою розумової діяльності людей, форм і законів мислення дало змогу чіткіше відокремити сферу абстрактно-логічного, раціонального мислення, що й відображено в системі логічних понять.

Історичне формування та розвиток системи логічного знання та його прикладне використання визначило ступені раціональності різних видів наукового й філософського знання, що досягається внаслідок логічної експлікації наукових і філософських термінів та перетворення "нечіткого", "неточного" знання на "чітке", "точне", тобто визначене в строго сформульованих логічних формах.

Виникнення математичної (символічної) логіки дало змогу досліджувати нові функції мисленнєвої діяльності людей і визначати такі алгоритми людського мислення, які можна змоделювати формально через побудову комп'ютерної системи, що виконує ці алгоритми (логічні й математичні операції).

У процесі пізнання об'єктивного світу та самопізнання мислення (розуму) виявилися функції, пов'язані з відкриттям невідомого, з пошуком істини, побудовою гіпотез і теоретичних систем знання, розв'язанням практичних і пізнавальних задач та проблем. Ці функції мислення стали класифікувати як евристичні (творчі), а їх пізнання визначило особливу роль логіки в отриманні нового знання, пошуку істини, постановці та розв'язанні практичних і теоретико-пізнавальних проблем.

На сучасному етапі розвитку людства наука логіка виконує різноманітні методологічні й евристичні функції, а саме - слугує головним методом:

- аналізу мисленнєвої діяльності людей, що реалізується в певних мовних формах;

- аналізу знання, досягнутого в різних пізнавальних системах;

- здобуття нового знання, виявлення нових істин;

- репрезентації знання з метою побудови його формальних аналогів;

- конструювання штучних (формалізованих) мов;

- побудови комп'ютерних програм (логічне програмування) та ін.

Визначення різноманітних функцій логіки в пізнавальній діяльності людей засвідчує зростання ролі логіки у процесі нарощування нового знання у науці та філософії, раціоналізації всіх сфер життєдіяльності людей, тобто їх планування, програмування, моделювання на логічно сформульованих принципах і законах, у побудові інтерпретаторських та репрезентативних моделей наукового й філософського знання з метою його прикладного використання.

У посібнику подано виклад логічної системи знання, яка формувалася історично, та розкрито аналітичну, репрезентативну й моделювальну функції логіки в пізнавальній діяльності людей. Отже:

1. Визначено об'єкт, предмет і метод науки логіки, особливості розвитку науки логіки та виникнення різних типів логічних теорій, а також проаналізовано мисленнєву діяльність людини та репрезентативну функцію мови.

2. Викладено систему логічного знання в її історичній спадкоємності й альтернативності (виникнення різних типів альтернативних логічних теорій), охарактеризовано специфіку логічної термінології для кожного типу логічної теорії та новий напрям сучасних логічних досліджень - "практичну логіку", що досліджує соціальні дії людей і створює логічну модель цих дій.

3. Змодельовано прикладний аспект логічних теорій, тобто їх інтерпретацію в певній сфері практичної та пізнавальної діяльності людей, а саме: