Розділ «6.5. Обґрунтування підстав науки як мета логічна проблема»

Ніхто не знайде природу речі а самій речі; пошук повинен бути поширений до загальнішого.

Ф. Бекон

Проблема обґрунтування підстав науки виникла тоді, коли філософи, логіки, математики, фізики та представники інших наук стали осмислювати природу науки як різновиду пізнавальної діяльності, спрямованої на отримання об'єктивно-істинного знання про світ, специфіку наукового мислення як вияву раціональності, відшуковувати об'єктивні чинники, що зумовлюють її виникнення, формування та розвиток.

Уперше проблему обґрунтування підстав науки висунув Арістотель. Він сформулював питання про початок окремих наук і про початок усіх наук.

І. Кант у праці "Критика чистого розуму" для пошуку обґрунтування підстав науки сформулював свої, що стали класичними, питання: "Як можлива математика?", "Як можливе природознавство?", "Як можлива метафізика?" Він обґрунтував виникнення й існування математики, природознавства, метафізики, апелюючи до "чистого" розуму в межах створеної ним трансцендентальної логіки.

Пошук підстав своєї науки вчені здійснюють на метанауковому рівні (метаматематика, металогіка, метафізика, метабіологія та ін.). Це рефлексивна діяльність теоретичного мислення вченого, об'єктом дослідження якої постає сама наука як соціокультурне явище й соціальний інститут, спрямований на пізнання та накопичення об'єктивно-істинного знання про світ.

Соціальна сила науки історично зростає. Вона перетворилася на головний чинник зміни життєдіяльності людей. На підставі отримання наукового знання, його реалізації в певних технологіях створюють нові артефакти культури та цивілізації. Людина (людство) робить величезний прорив у техніці й технології, й те, що раніше здавалося неможливим, стає можливим. Відтак сама наука перетворюється на об'єкт уваги суспільства та метанаукових досліджень.

До напрямів метанаукових досліджень належить обґрунтування підстав конкретної науки. У логічному аспекті обґрунтування підстав науки - це виведення певної наукової теорії, певної науки з іншого джерела за схемою: "В є тому, що є А", де А - підстава, В - наслідок. У процесі такого мотивування виявляється, що жодна наука не виникає сама собою, а зумовлена множинністю чинників.

Обґрунтовуючи підстави конкретної науки, дослідники визначають такі чинники:

- практичні (практична діяльність людей спричиняє виникнення певних наук);

- культурологічні (наука як частина певного типу культури та цивілізації);

- філософські (в межах філософії виникли теорії, що поступово набули автономного статусу й перетворилися на самостійні науки, - психологія, логіка, епістемологія та ін.);

- логічні (логічні методи пізнання, логіка побудови наукових теорій);

- загальнонаукові (відокремлення нових об'єктів дослідження, парадигми наукового мислення, принципи та методи наукового пізнання, способи пояснення й обґрунтування).

В історичному аспекті пошук підстав конкретних наук здійснювали від монізму до плюралізму, тобто від визнання лише однієї підстави до розуміння, що не існує такої єдиної підстави й залежно від прийнятого науковим співтовариством у певний історичний час парадигми наголошували на тій або іншій підставі.

Розглянемо пошук підстав науки на прикладі математики та логіки як наук, що різняться від усіх інших предметом і методами дослідження. Математику та логіку визначають як універсальні підстави для виведення інших наук. А що є підставою.

Обґрунтування підстав математики - напрям металогічних і метаматематичних досліджень, який виник наприкінці XIX - початку XX ст. Пошук логіками та математиками теоретичних підстав математики (математичних теорій) зумовили виникнення таких концепцій: формалізм, логіцизм, інтуїціонізм" конструктивізм.

Формалізм - історично перша концепція обґрунтування підстав математики, з погляду якої математика - суто формальна система, створена зі штучних символів методом формалізації. Тому формальна система передбачає низку критеріїв (принципів) побудови; несуперечність, повнота, незалежність, розв'язуваність (див. 4.1).

Концепцію формалізму сформулював німецький математик Д. Гільберт на підставі своєї програми. Ця програма визначалася як подальший розвиток аксіоматичного методу в математиці через уведення поняття "формальна система" і мала на меті повну формалізацію математичної теорії та побудови загальної теорії або метатеорії всіх математичних теорій на підставі принципу формалізму.