Розділ 2. МИСЛЕННЯ ТА МОВА

2.1. Поняття "мислення", "розум", "інтелект"

Мислення - це діяльність.

Арістотель

Mundus і nteliegib ilia - Світ осягається розумом.

Маєш голову, май і розум.

Народне прислів'я

Мислення та мова у поєднанні визначають сутнісну характеристику людини, що виокремлює її з-поміж інших живих істот.

У процесі філософського пізнання мислення як суб'єктивного логосу виникли специфічні терміни, котрі позначають мислення як такий феномен, що відрізняє його від мови і, відповідно, терміни "мислення" та "мова" не ототожнюються.

Давньогрецькі філософи позначали мислення термінами "logos", (ум, розум), давні римляни - "cogitatio", "ratio" ("розум"), "Іntellektus" ("інтелект", "здатність до мислення").

У наш час оперують термінами "мислення", "розум", "інтелект" і використовують той або інший термін в певному контексті міркувань ("розумна людина", "мисляча істота", "штучний інтелект").

У контексті логіко-філософської рефлексії над мисленнєвою діяльністю людини використовують терміни: 1) "мислення"; 2) "розум" - у широкому значенні - те саме, що мислення, у вузькому - - вищий рівень мислення порівняно з інтуїцією й розсудком, - вища пізнавальна здатність людини; 3) "інтелект".

Визначимо зміст основних термінів, які відокремлюють сферу мисленнєвої діяльності людини в логіко-філософському аспекті дослідження.

Мислення - особлива (ідеальна) діяльність людини, що здійснюється за допомогою мови в певних соціокультурних умовах, яка спрямована на пізнання світу й осягання смислу всього, що робить людина у взаємодії з навколишнім природним, і соціальним світом.

Головні властивості мислення: нерозривний зв'язок із мовою; абстрактність та опосередкованість відображення світу в формах поняття, висловлювання, умовивід; системність; цілеспрямованість; історичність; творча активність.

Філософи виокремили рівні, види та функції людського мислення.

Розсудок - це рівень мисленнєвої діяльності людини, що виконує специфічні функції; пізнавальна здатність людини.

Концептуальне визначення функцій розсудку як рівня мисленнєвої діяльності людини та пізнавальної здатності дав німецький філософ І. Кант у "Критиці чистого розуму". Він виділив евристичну, логічну"(аналітичну та дедуктивну), регулятивну функції розсудку в контексті пізнавальної діяльності.

Евристична функція полягає у формоутворенні та здобутті й накопиченні нового знання.

Логічна функція - це аналітична діяльність мислення, спрямована на: а) дослідження основоположень розсудку та визначення, як саме розсудок встановлює правила підведення чуттєвих споглядань під категорії; б) пояснення, в який спосіб поняття розсудку (категорії) можливо застосувати до досвіду.