TextBook — І все? — Марі таки брали підозри.
— Все.
— Вірю, — сказала вона. — Але не тобі, Безрукий, а Ганнусі...
— Хто б сумнівався.
І тут Марі видала на своєму обличчі загадку, яка свідчила, що вона щось замислила.
— Не мучся, — буркнув Лев. — Викладай, чим на цей раз ти надумала мене навантажити.
— Я знаю, Леве, що тебе витягнути з дому важче, ніж випхати з гаража трактора... — почала Марі здалеку.
— Стає цікаво.
— Словом, я випадково нині зустріла на вулиці наших голуб'ят... Бориса і Любу... Йшли собі за ручки, як ангелочки... Я так за них рада!..
— Конкретніше...
— Вони запросили нас увечері в гості.
— Куди?
— До Бориса додому. Його батьки вранці знову полетіли на якусь конференцію. На три дні.
— Давно пора! — потер руки Лев. — Досить уже годувати цього ненаситного сухоребрика! Треба трохи його об'їсти!
— То ти не проти?
— Звичайно, ні.
— Тоді мусиш посидіти з Ганнусею, а я щось спечу. Не підемо ж із порожніми руками.
— Але... — спробував заперечити Безрукий. — Мені треба на годинку вискочити!
— Куди?
— До коханки!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мер сидить на смерті» автора Процайло Андрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „36“ на сторінці 3. Приємного читання.