Розділ «13»

Затопчуть душу лева кам'яного

Його гріхи, що в мороці воскреснуть,

І паде місто мертве в лігво змія...» —

написав він.

Дав прочитати Левові і Марі. Вони нічого не могли втямити. Текст для них був набором слів.

— Нуль, — мовив Безрукий. Марі очима підтвердила — «нуль».

— Це нормально. Адже таємниці для того й існують, щоб їх у поті чола розгадували, а не щоб вони лягали перед вами, як вареники на тарілці... Слухайте мої міркування... Прізвище нашого мера — Юрій Змієборець. Захисником Львова є Юрій Змієборець. Останні застереження, що мер сидить на смерті, — це натяк, де треба шукати послання. Лист ката — окрема історія. Підказка Левові Львовичу. Який, до речі, зробив неможливе — він дістав текст послання. Кепкування тут ніякого. Ви — молодець, Леве Львовичу! Такою інтуїцією, як у вас, сумніваюся, що володіють ангели... З програми-мінімум ви витиснули все! До крапельки!.. Тепер, коли ми маємо текст старовинного послання, можна ставити запитання. Правильніше сказати, тепер треба ставити собі завдання. І виконувати їх. Крок за кроком. У мене є ідеї.

Спочатку розбираємо текст послання: «Коли зберуться всі часи в один» — час нам треба визначити. Будемо над цим працювати. Я займуся зараз же... Поки що версій у мене немає. «Затопчуть душу лева кам'яного» — кам'яних левів у Львові безліч. Не виключено, що в одному з них — душа Львова. Змушені шукати. «Його гріхи, що в мороці воскреснуть». Те, що з мороком, із силою темряви нам доведеться воювати — ви збагнули вже самі. Тож тут коментарі зайві. «І паде місто мертве в лігво змія...» Хто змій? Де його лігво? — питання на засипку.

Тепер давайте зробимо деякі висновки:

Юрій Змієборець і кам'яний лев — основні об'єкти пошуків. Тільки там можна знайти відповідь. Сьогодні в мене безсонна ніч. Може, ранок щось підкаже. Замовте мені, Леве Львовичу, дві піци і три пляшки «Моршинської». І я поїхав. Бо, чесно кажучи, такого адреналіну я не відчував відтоді, коли відправив вас у підземний замок з табличкою «ВХОДУ НЕМАЄ». Дайте мені номер мобільного Марі, бо у вас що є телефон, що його немає — користі від нього ніякої. Як ви любите казати: як з козла молока. Текст я пам'ятаю. А це треба спалити. — І Борис від свічки запалив Левові записи. Лев було сахнувся, не хотів дати посланню згоріти.

— Я пам'ятаю, — заспокоїла його Марі.

Листочок перетворився на купку попелу. Наробивши їдкого диму в кав'ярні. Кава у Львові так не могла пахнути...

— Але у Львові безліч кам'яних левів, — розчаровано мовив Лев.

— І багато місць, пов'язаних з легендарним Юрієм Змієборцем, То й що?

— Як ми знайдемо?

— Леве Львовичу, у реченні «Безрукий злий, як дідько, і збентежений до нестями» можна знайти букву «а»? — запитав вундеркінд.

— Не можна. Її там немає...

— А в реченні «Марі благає Господа дати нам натхнення» можна знайти?

— Так...

— Наше завдання шукати там, де є «а». І знайти правильне «а»... Все інше...