Розділ «11»

— Візьмеш кредит. Потім відробиш...

— Як скажеш, Верховний привиде... — Ця відповідь, певно, була найправильнішою, бо Вірус не загорівся новими звинуваченнями. Або просто смачно поїв. Домовина був не сьогоднішній, тож взяв з дому енергії про запас. Тому почувався задовільно.

Вірус усівся, ноги безцеремонно поклав на стіл, вдоволено посопував.

— Перш ніж ти мені викладеш план дій, я хочу поцікавитись: а ти знаєш, якого проколу ти допустився у ніч воскресіння дракона? На його оживлення пішли неабиякі ресурси! До того ж смерть за послугу здерла, як за рідну маму!

Ось тепер Домовина розгубився по-справжньому. Який прокол?.. Та все ж пройшло чисто — голки не підточиш! Невже шеф бере його на глузи?..

Головний привид Львова набрав повні груди повітря.

— Я хотів би фактів, а не натяків, — випалив він.

— Ти хочеш фактів? Що, покликати сюди смерть? Ти оплатиш її візит?

— Не треба, я повірю тобі на слово.

— Тоді слухай. Перший прокол. Ти допустив у приміщення, де відбувалася передача потом здобутого древнього послання, сторонніх. Так?

— Але ж це люди! Їхні очі не здатні бачити! — виправдовувався Домовина.

— Серед цих людей був Лев Безрукий, який, як ти знаєш, не є вже таким сліпаком!

— Це випадковість...

— Випадковостей не буває... Ти знехтував одним з десяти законів переваги привидів. Так?

— Так... — погодився Домовина. — Але надалі все було як слід... — Він ще раз спробував виправдатися.

— До того часу, коли годинник зафіксував передачу послання тобі. І саме в цей час Лев Безрукий сфотографував дракона! Спалах! Ти помітив спалах?

— Помітив. Я думав, так має бути.

— Так і мало бути. Але спалах фіксує спалах. Так що є підозри, що Безрукий на своїй картинці теж має...

— Текст! — простогнав Домовина.

— Ось у цьому, шановний, і є найбільша проблема. Тому я тебе так підганяв. Я і не знав би, та смерть розказала. Ця фотографія їй теж не додає авторитету. І сили...