Розділ 55

— В той же час у Марійських Печерах жерці знайшли стародавні руни найдревніших. І прочитали древнє пророцтво про Обраного, якому передбачалось знищити темних. Це страшенно перелякало жерців. Як не старались приховати пророцтво від світу — не вдалось. Чутки просочились завдяки шпигунам геліонатів. Але задовго до того, як жерці знайшли руни, про передбачення знав Премудрий Старець Совредо.

Агенти доповідали, що жерці посилено засилають прислужників у окремі райони Півострова. Повідомлення насторожило. Совредо стривожено скликав Раду і пояснив. У рунах з Марійських Печер говорилося про семикутну Зірку Ар-ха-Юма, яка загориться, коли сонце заковтне місяць, тоді і народиться Обраний. Але народиться він на одному з семи променів Зорі. Що це означало нам, невтаємниченим, було незрозуміло. Тоді Совредо розкинув на столі карту. За складними розрахунками Старець накреслив на мапі семикутну зірку з центром на вершині гори Сапа. Відмітив сім точок. Чотири з них вказували на невеличкі поселення. Совредо тривожно сказав:

— Негайно посилайте сюди людей, — і пальцем тицьнув у карту. — Затемнення місяця відбудеться через двадцять п’ять днів. І жерці зроблять усе, щоб знищити немовлят, які народяться у цю ніч. Або ще гірше: вб’ють усіх вагітних жінок, щоб не помилитися. Ось чому жерці заселяли ці райони. Їх розрахунки точні. Не можна допустити різанини! Друзі, захистимо безневинних!

Вже готовий ринутись у будь-яке поселення, вказане Мудрецем, я раптом побачив на карті селище, де виросла Айсолара. Саме на Агрантак падав один з променів Зорі Ар-Ха-Юма. Згадав миловидну усміхнену дівчину, згадав щасливий образ в очікуванні первістка. Всередині похололо. Коротко розповів усе друзям і, не затримуючись, тієї ж ночі вирушив у дорогу. Та перед тим, як відпустити, Совредо з гіркою усмішкою на устах сказав:

— Видається, друже, що знову побачимось не скоро. Вирушаєш у небезпечну дорогу, з якої повернуться не усі. Тож прийми скромний дарунок. Підозрюю, він стане у нагоді.

Премудрий протягнув кольчугу. У променях сонця, що заходило, обладунки вигравали усіма кольорами веселки, сплетені ще за прадавніх часів дружби людини з найдревнішими, з легендарного металу-аджару, якого тепер немає навіть в надрах землі. Я з вдячністю прийняв подарунок і, низько уклонившись, розпрощався.

Слова Совредо виявились пророчими. І з друзями я розлучився на довгих п’ятнадцять років.