Розділ 53

Тепер почало доходити: і дід і Майстер Каро вважають мене шпигуном жерців! Не може бути! Але що й справді робить відбиток амулета в Храмі? І чому жерці посилають мені листа? Що ж це все означає? У голові гарячково завертіло думками.

— Є тільки єдиний спосіб з’ясувати усе і перевірити ваші підозри, — рішуче почав я. — Давайте відкриємо конверт. Ось амулет, — і я впевнено простягнув його дідові.

Той завагався, але все ж взяв.

— Будь обережним, Радо, ти ж знаєш всі ці хитрі штукенції жерців, — попередив Майстер Каро.

— Не хвилюйся, друже, — і дід глянув на мене.

Металеве кружальце плавно лягло у восковий відбиток на конверті. Віск миттю розтанув, ніби до нього піднесли палаючу свічку. Папір в руках розпрямився, і дід спрагло припав до тексту.

Він швидко бурмотів під ніс, читав, перечитував і обличчя його змінювалося від обурення до глибокого здивування і навіть болю. Нарешті Радо безсило опустився на стілець і протягнув листа:

— Айхо, що все це означає?

Я вихопив дивний клаптик паперу, що наробив такого галасу, і прочитав:

«Мій дорогий, любий Айхо.

Якщо зараз читаєш моє послання, отже ти все-таки вибрався з Вершини Тиші. Єдине місце, про яке я чула від тебе, — це школа Майстра Каро в Шанталії. Сподіваюсь, лист дійде і ти його прочитаєш.

Отож, якщо ти потрапив у Школу Майстра, то залишайся в ній якнайдовше. Нещодавно Едо повідав, що саме там «народиться» Обраний. Так, саме «народиться». Я запитувала, що це означає, але павук нічого й сам не може пояснити. так дослівно довірились йому духи.

Ти, як ніхто, тепер знаєш, яким важливим є Обраний для нас усіх. Заклинаю тебе: відшукай Лицаря і допомагай у всьому, чим тільки зможеш. І доба зла скінчиться. Нарешті мир запанує.

Про мене не турбуйся. Це мій шлях, і я маю мужність його пройти. Тепер твоє завдання — служити Обраному, допомогти йому стати на бік Світла і зберегти від Темряви.

Часи неспокійні, мій хлопчику. Едо все більше розповідає про Морок, що насувається. Треба поквапитись. І не допустити, щоб Обраний потрапив до лап жерців.

І ще: використай на славу те провидіння, яке дозволило мені написати і передати тобі листа… Але знищ його одразу ж, як прочитаєш. Це важливо.

Будь мужнім!

З любов’ю, твоя бабуся Есха».

Я дочитав до кінця. Папір у руках став теплим. Ніби нізвідки повіяв легенький вітерець. Здалось, що лагідна рука Есхи торкнулася щоки. Я пригорнув листа до серця. Але одразу ж згадав про наказ знищити і кинувся до каміна. Майстер Каро перехопив.

— Айхо, зачекай! — крикнув навздогін дід. — Не квапся. Те, що написано в листі, дуже важливо. Потрібно перечитати ще раз і ще раз, вивчити напам’ять. І тільки тоді знищити. Передай листа Каро.