Розділ 44

— Я розумію, друже, що маєш підстави зневажати геліонатів. Та повір: не всі такі недостойні, як ми з Бреагором.

— І Алакег, — поправив я мага.

— Айхо, істинність пророцтва в тому, що його здійсненню неможливо нічим ні допомогти, ні завадити. Якщо ти й справді Обраний, то ніхто і ніщо не зашкодить Лицарю виконати місію.

— Отже, ти теж не впевнений в моїй обраності?

— Ми можемо вірити, але знати напевне — ні.

— А Обраний знає, що Обраний?

— Всі ми прийшли в цей світ з власною місією, але не кожен знаходить сили і сміливість йти шляхом істини. Хтось звертає на півшляху від страху, а хтось так і не ступить на нього від слабкості. Повір, потрібна неабияка хоробрість і віра, щоб служити меті. Всі ми лише слуги, в хорошому розумінні цього слова. А Обраний — найбільший слуга. І якщо звичайна людина проходить важкі випробовування, то випробування Обраного не під силу кожному. От у чому полягає обраність. Але доки Лицар не зрозуміє мети служіння, він ще далекий від істинного призначення.

— Я не знаю мети призначення, — зізнався я.

— Можливо, це спільна з геліонатами боротьба із жерцями? — обережно запитав геліонат.

— Ні, — розумів, що розчаровую Ескалара, але й обманювати не хотів. — Знаю напевне, що хочу служити Світлу.

— Отже, ти в будь-якому випадку на правильному шляху, — з полегшенням відповів маг.

— То ти справді допоможеш нам втекти?

— Так.

— А як же Бреагор?

— Не хвилюйся, Айхо. З вельможею у нас свої рахунки, — і геліонат задумливо глянув у вікно.

— Ти впевнений, що маємо ще час?

— Не хвилюйся, я знаю, де Бреагор. Ще в запасі є днів п’ять, але це максимум. Тримай смолу. Через три дні Зуфар має стояти на ногах. Чуєш, друже? — і Ескалар підбадьорливо постукав по плечу.

Коли маг вийшов, раптом охопила якась дивна тривога. А якщо це чергова пастка? Якщо Ескалар не думає допомагати? Та ні. Я повинен навчитись довіряти людям.

…Смола есеви робила дива. Зуфар поправлявся. На наступний день уже опритомнів і під вечір міг навіть говорити. На другий день з’явився апетит, а на третій, як і передбачав маг, Зуфар став на ноги. Все йшло просто чудово.

— Айхо, чому ти дивишся з таким співчуттям?