TextBook Почув я традиційне сакарійське привітання, що означало «Доброго дня». Грудний голос незнайомки, наче чарівний еліксир, розлився по тілу теплими хвилями.
— Одерайде, — надто тихо відповів я і повторив уже голосніше: — Одерайде!
Дівчина знову глянула неповторним глибоким поглядом, у якому читалося так багато і разом з тим нічого.
— В цьому клунку трохи харчів і два агри, це все, що змогла зібрати, — швидко затараторила дівчина, ніби боялась, що переб’ють.
Не розуміючи, до чого веде незнайомка, я відкрив уже рота, але дівчина жестом руки зупинила:
— Маю обмаль часу. Я дуже ризикую зараз, розмовляючи з тобою. Можу почути лише «так» чи «ні».
Мія зробила коротку паузу, перевела подих, та це виглядало так, ніби вона очікувала негайної відповіді.
— Я б з залюбки зробила це сама, — продовжила дівчина, — та не маю права, рабиню суворо покарають. Харчі і гроші передаси моєму братові. Якщо погодишся, — і її величезні темні очі зазирнули, здається, прямо в душу.
— Як це зробити? — спитав, наче загіпнотизований.
Мія з неприхованим полегшенням на мить прикрила очі і продовжила:
— Віднеси клунок до міської тюрми, — неприємний холодок пробіг по шкірі, та я і не думав відступати.
— Тюрма знаходиться на Східній площі. П’яте віконце в підвалі з південного боку, спитай Сахаба — це мій брат, — Мія раптом замовкла. — Я не маю чим віддячити, хіба що молитимусь твоїм богам про успішну подорож. Бачу, ти здалека, — дівчина зиркнула на мій пошарпаний одяг, і я зніяковів. — Це потрібно зробити вже!
Мія швидко ткнула маленьку торбинку у руки.
— Час повертатися, а я ще не набрала води.
Дівчина, мов стріла, кинулась назад, ледве не збивши з ніг здивованого Зуфара.
— Що відбувається? — спитав товариш. — Ти чимось образив красуню?
— Вона дуже поспішала, — відповів я, все ще продовжуючи дивитися на безлюдну вулицю, де ще недавно стояла Мія…
Зуфар стурбовано глянув в пустоту, де застряг мій погляд:
— Гей, друже, з тобою все гаразд? Може, поясниш, що відбувається? Здається, дівчина передала якусь річ?
Нарешті я згадав про торбинку, яку затис у руках, і про місію, яку пообіцяв виконати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Айхо, або Подорож до початку» автора Фариняк Оршуля на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 37“ на сторінці 2. Приємного читання.