TextBook Зуфар нагадував молодого енергійного звіра. Втікаючи від небезпеки, він поводився так, ніби боятись потрібно його.
— Схоже, ми відірвались від переслідування. Якщо за нами взагалі хтось гнався, — демонстративно склавши руки, я вперто стояв.
— А ти й справді такий, як розповідала сестра, — розсміявся Зуфар.
— Зайра?!
— Зайра! — добродушно потішався юнак. — Впертий, запальний і з очима, повними недовіри.
— Але ж…
Зуфар усміхнувся і тепер так очевидно нагадував Зайру:
— Не дивуйся, Айхо. Ми із сестрою й справді нічого не могли знати про сміливця, який врятував від принизливого покарання клятих піратів. Але Зайра розповіла про тебе пізніше.
— Пізніше? — все ще не розумів я.
Зуфар поблажливо усміхнувся:
— Ми зустрілися із сестрою в Сакарії на невільничому ринку. Вирвавшись із піратського полону, я знову ганебно опинився в рабстві. Але завдяки Ракун-Саро, його знайомствам і боржникам, Зайра викупила мене.
— Ракун-Саро? Зайра? Брате, я не вірю вухам! Ти бачив їх? Вони живі? — на радощах я кинувся до Зуфара з обіймами. — А я оплакував друзів…
— Востаннє я бачив сестру і твого друга десь рік назад, коли проводжав на корабель до Захрейну. Я не хотів відпускати Зайру одну в небезпечну подорож, та Ракун-Саро зголосився доправити сестру додому, хоча й мав якісь невідкладні справи в Сакарії.
— Чому ти не поплив із Зайрою?
— Я не міг залишити брата в біді. Я мусив знайти тебе, Айхо.
Розділ 34
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Айхо, або Подорож до початку» автора Фариняк Оршуля на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 33“ на сторінці 4. Приємного читання.