Розділ 24

— Безперечно є, Айхо! Але не всі вони розмовляють з тваринами, а кровожерливі свисти облітають їх стороною.

— Але…

— Не перебивай. Езара, про яку говориться в пророцтві, є богинею природи. Древні вважали, що вона породила всіх живих істот. У передбаченні сказано: «Обраний зможе підкорити Езару, а отже, і тварин". А в тебе, Айхо, це виходить, як ні в кого іншого.

Останній аргумент старої збив з пантелику і трохи налякав. Перспектива Обраного не тішила. Я просто хотів вибратись звідси і спокійно жити з бабцею десь у мальовничому куточку Вернакії.

— Есхо, дід теж умів приручати тварин і навчив чогось і мене.

— Айхо, свиста приручити не можна. І ти, малий, його не приручав. Крилаті потвори якимось чином і чомусь, — і Есха наголосила на останньому слові, — чомусь не вбили тебе ще на кораблі, коли знищили всіх. І чомусь свист навіть не зачепив тебе тут, на своїй території! Чому, Айхо?

— Я не знаю… — вбитий аргументами бабці, зовсім скис. — Можливо, це просто якась випадковість?

— Айхо! — майже прикрикнула Есха, та, опанувавши себе, вже лагідно повторила: — Айхо, я зовсім не хочу лякати тебе. Але якщо в цьому є хоч крапля істини і ти справді Обраний, то просто зобов’язаний вибратись звідси. Інакше жерці знайдуть тебе. І, впевнена, не залишать живим.

Слова Есхи ошелешили і лякали. Але несподівано для себе, усвідомивши все те, про що розповіла бабця, раптом й справді захотілось бути Обраним. Якщо це так, то у мені приховано стільки можливостей! Усвідомлення незвичайності додавало сили і впевненості. Я вже уявляв, як виберусь звідси, як переможу жорстоких жерців та насолоджуватимусь геройськими подвигами. Аж доки Есха не розбила солодкі ілюзії вщент.

— Лишається єдина проблема. У тебе немає другого тіла… Час спати, малий, ранок вечора мудріший, — і через мить я вже чув солодке сопіння старої.

А я залишився наодинці з думками. Так багато трапилось за цей день, і втома давалась взнаки. Повіки ставали важчими, перед очима з’являлися то жерці, то свисти, то маленька дівчинка, павук, сади, підземелля… І хоровод дивних подій, наче на невагомих руках, відніс далеко у глибокий сон.