Розділ «9»

— Так-так, звичайно, — заметушилася Тетяна.

Коли я вийшла з ресторану, мені було зовсім байдуже, що про мене подумала адміністраторка. Важливішим було те, що тепер я хоча б щось знала про цього молодика. І не сумнівалася, що мені все вдасться.

Коли повернулася додому, зрозуміла, що Соня навіть не помітила моєї відсутності. Вона досі полоскалася у ванній — голосно зітхала й періодично видавала в тишу пікантні нецензурні вислови.

Уже, втім, минуло дві години, і я вирішила поцікавитися, чи не попливла вона в далекі краї, використовуючи замість корабля нашу ванну.

— Заходь, — убитим голосом відповіла подруга.

Звичайно, я знала про наслідки використання крему, але на ній ці результати відбилися ще гірше, ніж на мені. Мигдалеподібні на східний манір очі Сонечки перетворилися на вузенькі щілинки, а шкіра розпухла й мала такий вигляд, наче під обидва ока подругу вкусили бджоли.

— Чому не попередила, що це не освіжуючий крем, а застрашливий? — накинулася вона на мене.

— А ти мені дала вставити хоча б слово? — не стрималась я. — До того ж, сама винна, треба було перш ніж користуватися, запитати. Думаєш, тільки в тебе таке було!

Щоб уникнути ще одного інциденту, я схопила баночку з кремом і тут же викинула її в сміття.

Ще кілька годин ми витратили на те, щоб дати якусь раду Соніному обличчю. Але навіть шар пудри завтовшки як палець не рятував ситуації. Хоча, можливо, в нашій країні є чоловіки, яких приваблюють східні гейші з білими від рисового борошна обличчями? Тоді в моєї подруги всі шанси на успіх…

— Може, сьогодні нікуди не підемо? — обережно поцікавилась я.

— Думаєш, у мене такий вигляд, що мені вже й на люди виходити не можна? — розізлилася Соня.

У цій ситуації гірка правда ніяк не підходила для заспокоєння нервів, тому довелося втішити подругу солодкою неправдою.

У квартиру подзвонили. Сусідка Аллочка прийшла потеревенити. Це на диво балакуча особа, яка завше нудьгує без товариства.

— О, а ви що, на маскарад зібралися? — наївно поцікавилась вона.

— Ні, просто погуляти містом. Може, в кафе зайдемо, — відрапортувала я сусідці, при цьому підморгуючи, щоб вона зрозуміла: в цій ситуації краще промовчати. Але Аллочка не вгавала:

— Тоді моя вам порада, дівчата, не йдіть на дискотеку. Там багато ультрафіолету, знаєте, це коли все біле, одяг, взуття… кгм… Обличчя аж світяться в темряві…

Соня сипала іскрами на щиросердну сусідку. А мені залишалося тільки вдавати, що я зовсім не розумію її тонких натяків.