Розділ «31»

Уже за кілька днів приємна жінка років сорока в строгому діловому костюмі годувала його в ресторані, й справи пішли… Олександр стрибав від однієї жінки до іншої. На той час він уже пішов від товариша, який його прихистив, винаймав собі гарну квартиру, навчився розкидати компліменти й витягати з жінок гроші. Загалом, йому щастило, й тільки один випадок, мабуть, затьмарив його досі безхмарний обрій. Одна з дам ніяк не хотіла відпускати його від себе, намагаючись утримати всіма можливими способами, хоча, власне кажучи, вони зводилися до єдиного — грошей. Щоб якось виправдати перед чоловіком зникнення коштовностей із квартири, пані влаштувала погром у помешканні й викликала міліцію, сказавши, що її пограбували. Обман дуже швидко розкрили, а йому довелося поспілкуватись із доблесними міліціонерами, які відверто глузували з Жиголо-невдахи.

Олександр постарався забути про цей неприємний момент, але зупинятися і змінювати амплуа зовсім не бажав. Він дуже швидко звик до легких грошей і навіть почав вважати, що його «робота» цілком прийнятна й нічого в цьому ганебного немає.

Звичайно, він мав справу з жінками, які платили за задоволення, своє або подруги (бували й такі меценатки), але одного разу до нього підійшов чоловік представницької зовнішності й запропонував неймовірну суму за сущу дрібницю — спокусити одну жінку. Тільки й усього? Та повз нього практично жодна не пройшла спокійно! Звичайно, втрачати такі гроші Олександру ніяк не хотілося, і він з радістю погодився. Тим паче, що справа виявилося дріб'язковою… На той час. Олександр підлаштував «випадкове» знайомство, розіграв закоханого, ніжно залицявся до Лєни, й нарешті крига скресла, він досяг мети. Звичайно, в найпікантніший момент парочку застав на гарячому Олексій (так звали замовника), продемонстрував бурхливе обурення й ревнощі.

Олександр отримав обіцяну суму, але чоловік надалі запропонував співпрацю — зустрічатися з тією самою жінкою, в якої була сварлива, пихата й зарозуміла вдача, та інформувати його про екстраординарні вчинки цієї пані, а також розповідати про її плани та втихомирювати, якщо в її голівці виникне чергова навіжена ідея. Платня, призначена за таку послугу, миттю змусила Олександра сказати: «Так». Ох! Якби він тоді знав!

Йому запропонували переїхати у величезну, чудову квартиру, а Лєна — так звали його коханку — почала жити в новому особняку за містом. Але нещодавно Олександр дізнався, що вона померла. Це його, звичайно, засмутило, бо він поки що жив у тій самій квартирі, куди його поселила Лєна. Але тепер могли з'явитися інші претенденти на це елітне житло, а значить, найближчим часом у нього був шанс опинитися на вулиці. Не довго думаючи, Олександр вирішив знайти собі нову спонсорку. Власне, за цією справою (він саме залицявся в дорогому кафе до підпилої пані літ п'ятдесяти) застали його два Вовани та притягли сюди.

— Я перед вами абсолютно відвертий, — клявся хлопець. — Мені справді більше нічого розповісти!

— Не впевнена, що тобі нічого розповісти, — вставила я свої п'ять копійок. — А як щодо мужика, який тобі гроші за спокушання цієї Лєни платив? Хто він, як звати, де живе? До того ж, хотілося б почути версію з келихом шампанського, яке ти мені мало до рота не заливав, змушуючи випити. Чого ти туди підсипав, га?

Хлопець уважніше подивився на мене, зблід, захитався і… гепнувся з «козла». Поза сумнівом, він мене впізнав, тож був не просто здивований — ошелешений. У своїй-бо сповіді пропустив багато цікавих моментів, про які йому й згадувати не хотілося, не те що розповідати.

— Тобі поставили конкретне запитання, тому так само конкретно дай відповідь, зрозумів? — злобливо зиркнув на нього Стас. — І взагалі, я бачу, ти по носі в мене дістати хочеш. То попереджаю, я зараз як устану, та як заціджу тобі, жодна баба на тебе потім не гляне. Ти мене дістав! Зрозумів?!

О Боже, тільки не треба крові! Мені навіть самій стало трохи страшно. Але хлопець усе зрозумів, тим паче, що перспектива залишитися без гарненького личка, на яке злітаються жінки, як мухи на мед, його зовсім не вабила.

— Я про цього мужика знаю, що його звати Олексій і що він крупний бізнесмен. А в іншому вам, дівчино, видніше, — він багатозначно глянув на мене й замовк.

— І до чого тут я? — тепер уже мені стало незрозуміло, на що він натякає.

— До того, що коли на цьому вечорі я побачив вас поруч із ним, то дуже зацікавився. Бо ж дотепер не знаю, з ким мав справу. А тоді був упевнений, що кожну жінку, якщо до неї знайти правильний підхід, можна розговорити. Саме тому й підійшов до вас…

— Та яка тобі різниця, хто я йому? — до мене дійшло, про якого Олексія він говорить, але наполегливий інтерес до персони Олексія Никифоровича якогось Жиголо дуже дивував.

— Розумієте, тут усе дуже заплутано. Він мені ніколи не пояснював, навіщо потрібно переспати з Лєною. А я, втім, не запитував. Але з уривків Лєнчиних розмов про нього зрозумів, що вона дуже хотіла вийти за цього Олексія заміж, а він усе годував її обіцянками. Швидше за все, хотів її позбутися, тому й попросив мене спокусити цю дурепу, а потім зумисне приїхав і нібито випадково побачив нас у ліжку. У моїй присутності репетував: «Край, між нами — все! Я мріяв поєднати з тобою свою долю! А ти виявилася такою хвойдою! Не хочу тебе більше бачити!» Коротше, сам спланував, сам підібрав акторів і сам же зіграв у цьому спектаклі. Режисер… Коли ж ми зустрілися після цього цирку, я вже вам говорив, він пропонував далі підтримувати з нею зв'язок. Мовляв, вона жінка непередбачувана, за нею треба наглядати. А вже за тиждень знову поновив стосунки з нею, щоправда, частіше вони по телефону спілкувалися. Більше Олексій із нею не спав, а Лєнка скаржилася, що ніяк не може його оженити на собі. Коли ж побачив його з вами, то мені стало цікаво… Погодьтеся, повинен же я знати, з ким маю справу. До того ж, Лєнка мені без кінця торочила про нього. Так хотіла вийти заміж, а тут ви… Тому й хотів розпитати.

— А навіщо тоді так наполегливо пропонував випити? І що ти підсипав у мій келих? — мені до кінця не вірилося в настільки просте пояснення.

— Клянуся, я нічого не підсипав у ваш келих. Знаю з власного досвіду, з п’яною жінкою завжди простіше розмовляти, ось і подумав, що як ви не відмовитеся від келишка, то трохи вам підспіваю, а там уже язик сам по собі розв’яжеться.

Що ж це виходить? Значить, стільки часу котові під хвіст! Тобто, він зовсім не зазіхав на моє життя? Я вже була готова повірити хлопцеві, але спогад про мертву Брилько змусив насторожитися. Що ж, не буду поки що рвати душу цими думками. Повернуся до нез’ясованих моментів пізніше. У мене й без цього до нього безліч запитань.

— Добре, припустимо, я тобі вірю, але як бути з ампулами? Чи не надто дивне місце для їх зберігання ти обрав? У презервативі? Чи, може, це для підвищення ерекції зі старими дамами?

На його обличчі читалися подив і розгубленість.