Розділ «16»

— О, я й забула, що ти недавно працюєш. До тебе тут працювала Юля Селезньова, їй Олексій Никифорович дуже подобався, про це знав у нас весь офіс. Досить було глянути на неї в його присутності. Вона, як собачка, за ним бігала, до рота заглядала, ловила кожне слово. Не здивуюся, якщо вона досьє на нього зібрала. Принаймні, його телефонні розмови точно підслуховувала. Сама кілька разів бачила, як вона похапцем трубку клала, коли хтось проходив повз неї або до неї звертався. У дівчаток кумири співаки, актори, а в цієї був наш директор. А вже коли він із дружиною розлучився, дівчинка місця собі не знаходила. Усе сподівалася святе місце зайняти. Вона дуже змінилася, ще ретельніше стежити за собою почала, але… Забігла до неї якось її подруга, Лілька, чапля довгонога, задом покрутила, а за тиждень директор із нею і зійшовся. А Юля звільнилася, коли про це дізналась.

Ну, нічого собі інформація! Цілком може бути, що я була права. Значить, колишня дружина і Юля…

— А де зараз ця Юля? Складно, мабуть, влаштуватися на іншу роботу?

— Працює продавцем у бутику «Королева». Знаєш такий?

— Звичайно, яка жінка його не знає!

— А щодо того, що влаштуватися складно, то помиляєшся. Ти б бачила Юлю. Красуня, розумниця, загалом, тямуща дівчинка. А те, що закохалася не в того, в кого слід, то кожен може помилитися.

Аж дивно, що цю дівчину пліткарка згадувала добрим словом. Напевне, тому, що й каву, й чайок тягала на перше прохання.

Загалом, цікавість свою я вдовольнила сповна. І недарма провела стільки часу в цьому кабінеті.

Отже, мої побоювання справдилися. І ревнива дружина, і таємна шанувальниця. Безперечно, це одна з них, але як довести? Спочатку не завадило б гарненько про кожну з них дізнатися, а потім можна й на чисту воду виводити.

Пролунав дзвінок мобільного.

— Привіт, це Оксана. Пам'ятаєш мене?

— Ну, звичайно! — зраділа я.

— Я тут трохи подумала, навіть із мамою, як із фахівцем, порадилась…

— Ти їй розповіла?! — обурилась я.

— Ні, ні, звичайно! Вона, знаєш, як за цю інформацію схопилася! Моїй мамі такого розповідати не можна, вона й так майже живе на роботі. Ні, я так, трішки поцікавилась… Тому насамперед треба визначитися з мотивом. Для чого потрібно! Розумієш?

— Загалом, розумію. Та я вже про це думала. Щоправда, відверто кажучи, більше про себе. Кому могла знадобитися моя непоказна персона…

— А тепер поміркуй не тільки про свою персону, а співстав усі факти. Що, хіба на твоє життя й раніше бували замахи? Чи, може, це пов'язано з твоєю новою роботою? У тебе має бути кілька версій того, що сталося, а потім слід методично опрацювати кожну з них.

— Добре, нові ідеї в мене вже є. Залишилося хоч якось їх перевірити.

— Ось і добре. Завтра пропоную зустрітися.

— Гаразд.