Для виробництва 1 т чавуну необхідно 1,7 – 2 т руди, 500 – 700 кг коксу, 300 – 700 кг флюсів, 3,3 т повітря.
Продукти плавки (%):
• чавун -16,5
• шлак – 9
• доменний газ – 69,5
• колошниковий пил – 5.
Виробництво стали Значення сталі, як матеріалу, в народному господарстві дуже велике. Майже неможливо назвати ні однієї галузі господарства, де б не використовували сталь. Рівень економічного розвитку країни насамперед залежить від кількості та якості сталі, що виплавляється. Світове виробництво сталі за останні сто років зросло в 365 разів.
У 2004 році у світі вироблено 1035,5 млн. тонн сталі. У світовому виробництві сталі частка конвертерної становить приблизно 59,5%, електросталі – 34,8, мартенівської – 2,5, інших видів плавок – 3,2%. Річне виробництво сталі, що припадає на душу населення, у країнах з розвиненою промисловістю становить 400 – 600 кг.
В Україні загальна потужність сталеплавильного виробництва становлять приблизно 40 млн. тонн сталі за рік. Приблизно 49,2% усієї сталі виробляється в конвертерах, 47,9 – у мартенівських печах і 2,8% – в електропечах. У 2004 р. в Україні було виплавлено 38,73 млн. тонн сталі (близько 600 кг на душу населення).
Сталь – це сплав заліза з вуглецем та іншими хімічними елементами (домішками), розчиненими в залізі. Домішки впливають на властивості сталі як позитивно, так і негативно, тому їх поділяють на корисні та шкідливі. Основною домішкою в сталі є вуглець, вміст якого становить від 0,05 до 2,14%. Корисні домішки – це Мл (0,3-0,6), Si (0,15-0,3%), Cr, Ni, Co, W. Шкідливі домішки – S; Р; N; О, вміст яких обмежується сотими і тисячними частками відсотка. Змінюючи вміст вуглецю можна отримати сталі з різними механічними властивостями. Але фізичні властивості сталі поліпшують додаванням легуючих елементів отримуючи особливі фізико-хімічні властивості, яких вуглецеві сталі не мають. Такі сталі називають легованими.
За хімічним складом сталь поділяють на низьковуглецеву (С менше ніж 0,25%), середньовуглецеву (С – 0,25 – 0,6%), високовуглецеву (понад 0,6% С) і леговану, в тому числі хромисту, марганцевисту (манганову), хромонікелеву. Леговану сталь, у свою чергу, поділяють на низьколеговану (містить до 2% одного легуючого елемента або до 3,5% кількох), середньолеговану (вміст одного легуючого елемента не перевищує 8% або вміст кількох не перевищує 12%) і високолеговану (містить щонайменше 8% одного легуючого елемента або 10% кількох). Залежно від вмісту шкідливих домішок (сірки та фосфору) сталь поділяють на сталь звичайної якості (вміст не перевищує 0,07% S і 0,09% Р), якісну (вміст сірки і фосфору не перевищує 0,045%) і високоякісну (вміст сірки та фосфору не перевищує 0,025% кожного).
За призначенням сталь поділяють на:
• конструкційну – використовують для виготовлення металевих конструкцій (для спорудження будинків та мостів, виробництва різних машин). Конструкційна сталь може бути як проста вуглецева, так і легована. Легована сталь дорожча, але має кращі механічні властивості;
• інструментальну – використовують для виготовлення інструментів, валків прокатних станів, деталей ковальського та штампувального устаткування. Інструментальна сталь зазвичай містить велику кількість вуглецю (іноді до 2%), а в деяких марках – легуючі елементи: хром, вольфрам, молібден та ін.;
• топкову та котельну – низьковуглецеву сталь, яку використовують для виготовлення парових котлів і топок. Вона повинна мати певні пластичні властивості в холодному стані, добре зварюватися, не старіти;
• для залізничного транспорту – для виготовлення рейок, осей, бандажів залізничних коліс. Це середньовуглецева сталь, до якої ставлять високі вимоги, наприклад на втому та на суцільність структури металу;
• підшипникову – для виготовлення кулькових та роликових підшипників. До цієї сталі, що містить близько 1% С і 1,5% Сr, ставлять дуже високі вимоги за вмістом неметалевих вкраплень.
Крім цих є сталі, призначення яких випливає із їх назви: ресорно- пружинні, електротехнічні, трансформаторні, динамні, нержавіючі, гарматні, трубні та ін.
Основними технологічними процесами отримання сталі, є: Мартенівський спосіб – випалювання надлишку вуглецю в чавуні відбувається за рахунок не лише кисню повітря, а й кисню оксидів заліза, які є у складі залізної руди та залізного брухту. Мартенівська піч (рис. 3.3) складається з плавильної ванни, перекритої склепінням з вогнетривкої цегли, і особливих камер- регенераторів для попереднього підігріву повітря та горючого газу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. МЕТАЛУРГІЯ“ на сторінці 4. Приємного читання.
