Збагачення корисних копалин – дуже важлива проміжна ланка між їх видобуванням та використанням – це сукупність процесів та методів для збільшення концентрації мінералів в ході первинної переробки твердих корисних копалин. В процесі збагачення корисних копалин отримують товарні продукти (вапняк, азбест, графіт та ін.) та концентрати, придатні для подальшої технічно можливої і економічно доцільної хімічної або металургійної переробки. Збагачення корисних копалин дозволяє використовувати комплексні і бідні руди, здешевити їх видобування використанням високопродуктивних способів суцільного виймання із масиву, знизити транспортні витрати, оскільки перевозяться тільки концентрати, а не вся маса видобутої сировини.
Спочатку виконується рудопідготовка, яка складається із подрібнення, грохотіння, а також усереднення матеріалу; Подрібнення здійснюється на дробарно-сортувальних установках, які призначені для первинної переробки і підготовки видобутої гірничої маси до промислового використання. Методи подрібнення ділять на механічні (найбільш поширені), пневматичні або вибухові, електрогідравлічні, електроімпульсні, електротермічні та аеродинамічні.
Процес подрібнення часто поєднують з попереднім грохотінням, коли увесь вихідний матеріал спочатку надходить на грохот, а в дробарку направляються великі шматки – підрешітковий продукт минає дробарку. Грохотіння – це дуже важливий процес збагачення і переробки корисних копалин, а грохот – це машина або пристрій для розділення (сортування) сипких матеріалів за розмірами шматків на просіюючих поверхнях з каліброваними отворами з метою отримання продуктів різного гранулометричного стану.
Важливим процесом збагачення корисних копалин є класифікація- процес сепарації подрібненого матеріалу в рідинному або повітряному середовищі, що базується на основі відмінностей в швидкостях осідання частинок різного розміру, форми та густини. Метою класифікації є отримання продуктів різного гранулометричного складу та густини. Класифікацію використовують здебільшого в процесі збагачення чорних і кольорових руд, металів, вугілля і їм подібних корисних копалин – для забезпечення оптимальних розмірів продуктів для наступної обробки, наприклад перед гравітаційним збагаченням і флотацією. Розміри розділюваних частинок від 1 мм до 40 мкм.
В системах з рідинним дисперсійним середовищем швидку коагуляцію обумовлює введення коагулянтів. Коагулянти – це речовини, які знижують захисну здатність адсорбційно-сольватних шарів на поверхні частинок дисперсної фази. Для гідрозолей ефективними коагулянтами служать електроліти. Утворення агрегатів однорідних частинок називається гомокоагуляцією, різнорідних – гетерокоагуляцією. Вид коагуляції, за якої частинки дисперсної фази об'єднуються в рихлі агрегати після введення в систему спеціальних полімерних добавок, називається флокуляцією. Найбільш ймовірний механізм дії таких добавок (флокулянтів) – адсорбція макромолекул одночасно на різних частинках. У водних середовищах активними флокулянтами вважаються органічні високомолекулярні сполуки (крохмаль, виробничі целюлози), синтетичні полімери акрилового ряду (поліакриламіди, поліакрилати), полівініловий спирт, поліелектроліти, а також неорганічні сполуки типу полікремнієвої кислоти. Для збагачення корисних копалин необхідним технологічним процесом є обезводнювання.
Обезводнювання – процес видалення рідкої фази (переважно вода) від корисної копалини або отриманих із неї продуктів переробки. Досить часто обезводнюють також відходи збагачувальних фабрик з метою видалення з них води для сухого складування відходів. Обезводнююча установка – це споруда з відповідними пристроями для відокремлення води від корисної копалини. Вибір обезводнюючої установки залежить від розмірів частинок продукту, який обезводнюється. Для матеріалу, частинки якого більші 3-5 мм, використовують установки для дренування в штабелях, грохоти, елеватори і класифікатори. Для обезводнювання використовують вібраційні, резонансні та самобалансні грохоти, а також дугові грохоти, в яких 75% води видаляється за рахунок відцентрових сил. Термічне сушіння продуктів збагачення здійснюється в основному в барабанних сушарках, в печах киплячого шару, інколи в конвеєрних сушарках, ще рідше в трубах-сушарках.
Геотехнологічні способи добування корисних копалин
Свердловинна геотехнологія охоплює систему технологій з видобування газоподібних, рідких (газ, нафта, вода тощо) та твердих корисних копалин. Свердловинна технологія вирішує завдання мінімізації впливу на масиви гірських порід за найбільш повного вилучення та підіймання корисних копалин з надр на поверхню. Розрізняють такі геотехнологічні способи добування корисних копалин: Внутрішньопластове горіння1- це спосіб розробки нафтових родовищ, який базується на екзотермічних окислювальних реакціях вуглеводнів, головним чином пластової нафти: з окиснювачами, які закачуються в нафтовий пласт. 'Підземна газифікація базується на фізико-хімічних перетвореннях корисних копалин (вугілля, сланців та інших) в газоподібний або в рідкий продукт з допомогою повітря, водяної пари, кисню або їх сумішей за високої температури. Основними продуктами підземної газифікації вугілля – є горючий газ і рідке паливо, смоли, мастила, феноли та інші продукти. Продуктами підземної газифікації сірки – є сірчистий ангідрит, рідка та пароподібна сірка. Підземне розчинення полягає в подачі в пласт, де містяться природні мінеральні солі (сіль кухонна, калійна, бішофіт) через свердловини розчинника (здебільшого вода), переводу у водний розчин одного або декількох компонентів і відкачування продукційних розчинів, які поступають на переробку. Поряд з видобуванням, в процесі підземного розчинення здійснюється збагачення, очищення (кухонна сіль) і вибіркове вилучення (калійна сіль). В особливий розряд свердловинної геотехнології необхідно поставити підземне вилуговування корисної копалини. Це спосіб розробки рудних родовищ вибірковим переводом корисного компоненту в рідку фазу в надрах з подальшою переробкою отриманих розчинів. За допомогою такої технології у світі видобувається значна частина урану і міді. Підземне вилуговування дає змогу повніше використовувати надра за рахунок залучення у виробництво бідних руд, видобування і переробка яких традиційними способами не рентабельна. Підземна виплавка – це свердловинний метод видобування корисної копалини (сірка, озокерит) шляхом переведення її в рідкий стан на місці залягання теплоносієм, який подається через свердловини (перегріта вода) і відкачуванням виплавленого корисного компоненту на поверхню. Свердловинне гідровидобування – спосіб підземної гідравлічної розробки родовищ твердих корисних копалин. Корисна копалина переводиться на місці залягання в гідросуміш. У зв'язку з відсутністю в очисному вибої людей і складної техніки розмив очисних камер свердловинного гідровидобування ведеться безперервно аж до падіння покрівлі, що з урахуванням невеликого часу використання дає змогу відпрацьовувати родовища з нестійкими породами, розробка яких традиційним підземним способом не ефективна.
Використовувані ресурси
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологи переробки та збагачення корисних копалин“ на сторінці 1. Приємного читання.
