Легка промисловість була створена у другій половині XVIII ст., а швидке зростання різновидів галузей легкої промисловості розпочалося у XIX ст. Розвиток легкої промисловості стримувався в той час слабким розвитком сировинної бази, а також відсутністю машинобудування. Сьогодні виробничий потенціал легкої промисловості на Україні налічує 483 виробничих підприємств. Найбільшою підгалуззю у легкій промисловості є текстильна.
Текстильна промисловість. Промисловість виробляє різні види тканин. Залежно від сировини, жа використовується для цього, виділяють такі галузі: бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, конопляно- джутова, трикотажна. Всі вони, крім лляної, потребують трудових ресурсів певної кваліфікації (в цій галузі переважно працюють жінки). Основною формою організації виробництва галузей текстильної промисловості є комбінування. Текстильні комбінати поєднують такі стадії виробництва: прядіння (виробництво ниток), ткацтво (виготовлення тканин), фарбування та оздоблення тканин.
Бавовняна промисловість. Промисловість посідає перше місце з виробітку тканин – серед галузей текстильної промисловості України
на неї припадає 52%. Бавовна – основна сировина для деяких видів виробів тканин із домішками синтетичних та штучних волокон. Підприємства промисловості працюють переважно на імпортній сировині, її найбільші підприємства знаходяться у Херсоні, Тернополі, Донецьку, Києві, Чернівцях, Нікополі, Коростишеві та ін.
Вовняна промисловість. Підприємства промисловості працюють як на місцевій, так і на привізній сировині і виробляють 7 % усіх тканин України. Технологічний процес виготовлення тканин та виробів із неї починається з обробки вовни і виготовлення пряжі. Як додатки використовують штучні та синтетичні волокна. Найбільшими центрами галузі є Чернігів, Луганськ, Харків, Одеса, Лубни. Виробництво килимів зосереджене у Києві, Черкасах, Богуславі.
Шовкова промисловість. Україна виробляє натуральний, штучний та синтетичний шовк. Натуральні шовкові тканини виготовляють з імпортної сировини, штучні – з вітчизняної віскози, синтетичні – з хімічних волокон місцевого виробництва. Головними центрами шовкової промисловості є Київ, Черкаси, Луцьк.
Лляна промисловість. Підприємства промисловості наближені до сировини оскільки відходи під час її первинної обробки складають 80 %. Промисловість представлена комбінатами у Житомирі, Львові та Рівному, що працюють на власній сировині.
Конопляно-джутова промисловість. Промисловість розвивається в Одесі та Харкові. З місцевих конопель та імпортного джуту вона виробляє цупкі тканини, канати, рибні снасті.
Трикотажна промисловість. Підприємства промисловості займаються виробництвом в'язаних тканин та виробів з них (светрів, шкарпеток, панчіх, натільної білизни). Залежно від матеріалів, шо використовуються, трикотаж буває бавовняний, вовняний, шовковий. Найбільші трикотажні підприємства працюють у Києві, Чернівцях, Харкові, Львові, Одесі.
Отже, більша частина підприємств усіх галузей текстильної промисловості сконцентрована у Києві, Харкові, Одесі та Львові.
Технологія виготовлення пряжі. Волокна використовують для виробництва тканин, канатів та інших матеріалів, вони бувають натуральні та синтетичні. Натуральні волокна бувають рослинного та тваринного походження. Ці волокна сплітають у нитки, з яких на ткацьких верстатах виробляють полотна тканини.
Найпоширеніше волокно тваринного походження – це овеча вовна. Якість вовняних тканин залежить від породи тварин. Шовк – продукт життєдіяльності гусениць метелика шовкопряда. Перш ніж перетворитись на метелика, гусениці плетуть спеціальний кокон, який складається з неперервної шовкової нитки завдовжки до 1,5 км. На шовковичних плантаціях ці кокони розплітають до закінчення їх формування.
Багато волокон одержують з рослин. У коробочках бавовнику міститься бавовняне волокно. Джут, сизаль та прядиво – міцні волокна, з яких роблять мотузки та канати. Парусину одержують зі стеблових волокон льону.
Бавовняні волокна перетворюються на тонку пряжу у результаті прядіння. Валки і ворсувальні машини розрівнюють та розділяють бавовняні волокна, які потім скручуються в пасма. Пасма розтягуються валками і намотуються на бобіни, утворюючи пряжу (рис. 9.3).
Рис. 9.3. Виробництво пряжі:
1 – бавовняна маса; 2 – валки, для розрівняння волокон; 3 – ворсувальні механізми перетворення волокна на пасма; 4 – роздільники; 5 – валки для розтягування пасма; 6 – бобіни для намотки пасма; 7 -бобіни для розтягування пасма; 8 – бобіни для намотки пряжі.
Перше штучне волокно (віскозне) було одержано на початку XX ст. з целюлози, приготовленої розчиненням деревної кашки в лузі. Після обробки суміші хімічними реагентами утворюється в'язка драглиста маса, яку протискують через дрібні отвори у ванну, наповнену сірчаною кислотою. У результаті утворюється міцне віскозне волокно, схоже на шовк. Зі штучного шовку виготовляють одяг. Синтетичні волокна (нейлон, поліефірні й акрилові волокна) – продукти хімічної переробки нафти. Ці волокна за багатьма показниками схожі на пластмасу.
Синтетичні волокна часто міцніші за натуральні. З синтетичних тканин шиють одяг, який не мнеться. З них також роблять канати, мотузки і килими.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Легка промисловість“ на сторінці 1. Приємного читання.
