Основне мінеральне в'яжуче – портландцемент. Це продукт тонкого помелу цементного клінкеру, в процесі подрібнення в клінкер вводять 1,5 – 3,5% гіпсу, до 15% активних мінеральних добавок.
Для одержання клінкеру використовують природні мергелі або суміші вапняку чи крейди з глиною. Доменні шлаки, паливні золи, нефелінові шлами та деякі інші виробничі відходи можна використовувати для часткової заміни карбонатних чи глинистих компонентів шихти. Склад клінкеру: 62 – 67% СаО, 20 – 24% SiO2, 4 – 8% Аl2О3, 2 – 6% Fe2О3.
Процес одержання портландцементу складається з видобутку сировинних компонентів, підготовки суміші, випалу суміші до спікання (одержання клінкеру), подрібнення продукту (з добавками) у порошок (одержання цементу).
Існує 2 способи одержання цементу – сухий та мокрий. У мокрому способі суміш подрібнюють у млинах з додаванням води, в результаті одержують шлам, що містить 35 – 42% води. У сухому способі компоненти висушують, подрібнюють і змішують (сировинне борошно).
Більш розповсюдженим і одночасно більш енергомістким є мокрий спосіб.
Технологічний процес одержання цементу складається з таких технологічних операцій:
Рис. 10.2. Схема виробництва портландцементу за мокрим способом:
• 1 – стадія підготовки суміші, 2 – стадія випалу (утворення клінкеру), 3 – стадія помелу (утворення цементу).
• 1 - підготовки суміші. Усереднення сировинної суміші проходить в усереднювачах (здебільше радіального типу), в яких перемішування сировини здійснюється з допомогою рамних мішалок.
• 2 - випал суміші (одержання клінкеру). Випал суміші відбувається в обертовій печі (барабан з товстої листової сталі, нахилений під кутом 3 – 4°, довжиною до 230 м, діаметром до 7 м, футерований зсередини вогнетривами). У нижній розвантажувальній частині розташована форсунка, яка працює на рідкому, пилоподібному чи газоподібному паливі. Піч обертається з частотою 1,3 об/хв. Сировинна суміш рухається назустріч гарячим газам, обпікається і перетворюється в клінкер. У процесі випалу за температури 100°С із суміші видаляється вільна вода, за 500 – 700°С (зона підігріву) – видаляється хімічно зв'язана вода з мінералів, що входять до складу глин. За 900°С розкладається СаСО3, за 1200°С утворений СаО вступає у взаємодію з продуктами термічного розкладу глинистих матеріалів. У зоні 1250 – 1300°С утворюється CaOSiO2 (двокальцієвий силікат), 3СаО-Аl2О3 (трикальцієвий алюмінат), 4СаOАl2O3Fе2O3 (чотирикальцієвий алюмоферит). За 1300-1450°С утворюються кристали 3CaOSiO2. Вихідний клінкер швидко охолоджується в холодильнику до 60 – 80°С, що сприяє підвищенню якості цементу. Випал відбувається у протитоці, тому відходячі гази захоплюють дрібні частинки сировини. Добовий пиловиніс складає десятки тонн.
• 3 – помел клінкеру (з добавками) у порошок (одержання цементу). Для того, щоб клінкер виявив в'яжучі властивості, його необхідно подрібнити від 50 мм (середній розмір зерна клінкеру) до 200 мкм. Для помелу клінкеру використовують кульові або стержневі млини. Діаметр їх 2-4 м, довжина – 10-15 м, продуктивність – 10- 85 т/год.
В процесі помелу 1 т клінкеру витрачається:
• 25 – 30 кВггод електроенергії,
• питома витрата металу від стирання складає 0,7 – 1,5 кг. Тому за умови тривалої роботи млинів їхня продуктивність зменшується, їх періодично довантажують, а через 1800 – 2000 год роботи цілком перевантажують мелючі тіла.
Сухий спосіб виробництва цементу відрізняється від мокрого тим, що на першій стадії (підготовка суміші) усереднення складу сировинної суміші здійснюють у сухому вигляді – шляхом перемішування порошків сировинних компонентів.
Кожен із способів виробництва цементу має свої переваги і недоліки. Так, у мокрому способі в присутності води полегшується подрібнення матеріалів, простіше досягається однорідність суміші, надійніше та зручніше транспортування шламу, кращі санітарно- гігієнічні умови праці. Але витрата теплоти на випал суміші на 30 – 40% більша, ніж у сухому способі, необхідна більш велика робоча ємкість печі, тому що в ній відбувається випаровування води зі шламу.
Основною перевагою сухого способу виробництва цементу Є зниження витрати теплоти на випал клінкеру (до 3,4 – 5 МДж/кг у порівнянні з 5,8 – 6,7 МДж/кг для мокрого способу) Однак ускладнюється процес коректування складу шихти, ускладнюється устаткування, підвищується витрата електроенергії. За техніко- економічними показниками сухий спосіб значно перевершує мокрий: капітальні витрати на спорудження заводу на 5 – 10% менше, ніж заводу тієї ж потужності, що працює за мокрим способом; за рахунок економії палива знижуються на 2,5 – 5% річні експлуатаційні витрати.
У мокрому виробництві цементу:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цемент“ на сторінці 1. Приємного читання.
