• 7.1. Загальна характеристика
• 7.2. Використовувані ресурси
• 7.3. Вплив на довкілля
• 7.4. Заходи зі зниження рівня негативного впливу хімічної та нафтохімічної промисловості на навколишнє середовище та його попередження
3агальна характеристика
Структура, характеристика та тенденції розвитку хімічної та нафтохімічної промисловості. До хімічної промисловості належать галузі, які забезпечують економіку України мінеральними добривами, содою, фарбами, паливно-мастильними продуктами, пластмасами, синтетичними волокнами, та багатьма іншими видами сировини і матеріалів. Особливістю хімічної промисловості є здатність забезпечити народне господарство матеріалами з наперед визначеними властивостями, поліпшеної якості і в необхідній кількості. її розвиток спричинений широким використанням мінеральних добрив у різних галузях та сферах економіки України, впровадженням хімічних технологій у промисловості й сільському господарстві, інтенсифікацією виробничих процесів, економією витрат суспільної праці.
Нафтохімічний комплекс України – група підприємств з виробництва органічних та неорганічних продуктів на основі нафтових фракцій, природного газу та газів нафтопереробки.
Багатогалузева хімічна промисловість України випускає продукцію більш як 120 тис. найменувань. До її складу входить більше 200 підприємств таких галузей: гірничої хімії, коксохімії, основної хімії, хімічних волокон, синтетичних волокон та пластмас, лакофарбових та синтетичних фарбників. Найбільш важливі галузі: гірничо-хімічна та основна хімія. Як окремі галузі виділилися мікробіологічна та фармацевтична промисловість. Основу хімічної промисловості становлять видобуток сировини, виробництво мінеральних добрив та полімерних матеріалів. За виробництвом мінеральних добрив Україна займає третє місце в Європі після Німеччини – 8,7 млн. т і Росії та п'яте місце в світі (окрім названих країн, США – 20 млн. т і Китаю – 18 млн. т).
В Україні розвинута багатогалузева хімія і нафтохімія. Найкрупнішими підрозділами цієї галузі є виробництва основної хімії (49% всієї товарної продукції галузі), лакофарбова (6%), промисловість пластмасових виробів, скловолокнистого лиття (5%), шинна (10%), гумоазбестова (7%),та багато інших. На власне хімічну промисловість припадає близько 80% випуску продукції всієї галузі, на нафтохімічну – 20%.
Неорганічна хімія переважно виробляє напівфабрикати, що використовуються в інших галузях промисловості. Виняток становлять мінеральні добрива, котрі продукує окрема галузь.
До органічної хімії входять виробництва вуглеводневої сировини, органічних напівфабрикатів, синтетичних матеріалів. Основною сировиною для хімії органічного синтезу є вуглеводні нафти, природний та супутній газ. Використовуються також вуглеводневі сполуки, що одержуються з вугілля.
Основна хімія як галузь обіймає кислотну, содову промисловість та виробництво мінеральних добрив. Сірчанокислотна промисловість виробляє продукт, який потрібний у багатьох галузях – сірчану кислоту. Основною сировиною до недавнього часу були поклади природної сірки, сірчаного та залізного колчедану, на сьогоднішній день вирішальну роль відіграють сірчисті сполуки нафти та природного газу. Промисловість мінеральних добрив виробляє азотні, фосфорні та калійні добрива. На азотні добрива припадає половина усього виробництва, а фосфорні та калійні добрива продукуються приблизно в однаковій кількості. Україна займає значне місце у виробництві добрив. Виробництво кальцинованої соди зосереджено в районах залягання солей та вапняків; каустична сода виробляється у комплексі із отриманням хлору, який застосовується для випуску неорганічних продуктів, отрутохімікатів, полімерів.
Промисловість хімії органічного синтезу використовує як сировину нафту. Це багатогалузеве виробництво, підприємства тяжіють до районів нафтовидобутку, масового споживання нафтопродуктів та магістральних нафтопроводів. Сучасне розміщення галузі сформувалося під впливом географічних, економічних та технічних факторів.
Географія сировинних ресурсів, їх потужність, умови залягання істотно впливають на розміщення підприємств Основної хімії. Зростання потреб у нафті і газі, що стали основною сировиною в галузі органічного синтезу та в нафтохімічної промисловості, посилює вплив фактора сировинних ресурсів у розміщенні виробництва. Щоправда, розгалужена мережа трубопроводів зумовлює наближення виробництва до районів споживання.
Обґрунтування розміщення конкретних хімічних виробництв пов'язане з урахуванням факторів, що випливають із структури витрат на одержання і споживання хімічної продукції. Це передусім:
• сировинний фактор (частка сировини і матеріалів в 1 т готового продукту);
• енергетичний фактор (витрати палива в умовних тоннах на одну тонну готового продукту);
• водний фактор (розміри водоспоживання та кількості стічних вод, які потребують очищення);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. ХІМІЧНА ТА НАФТОХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ“ на сторінці 1. Приємного читання.
