Атмосферне повітря широко використовується як сировина в різних видах людської діяльності, однак його склад, структура та особливості в цьому курсі не розглядаються.
Водні ресурси
Водні ресурси – це всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водоймищ, морів та океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяні пари атмосфери. У поняття "водні ресурси" входять і самі водні об'єкти – ріки, озера, моря, оскільки для деяких цілей (судноплавство, гідроенергетика, рибне господарство, відпочинок і туризм) вони використаються без вилучення з них води.
Загальні запаси водних ресурсів становлять близько 1454,3 млн. км3 (з них менше 2% ~ прісні води, а доступними для використання є лише 0,3%). Водні ресурси використовують для водокористування та водоспоживання в різних галузях промисловості, сільського господарства, енергетики, судноплавства, побуту. Виснаження водних ресурсів в результаті втрати їх якості є більшою загрозою ніж їх кількісне виснаження (1 м3 неочищених стічних вод забруднює і робить непридатними 40 – 50 м3 природної річкової води).
Згідно "Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2009 році" водні ресурси України складають поверхневі, підземні та морські води. В Україні налічується 63119 річок, у тому числі великих (площа водозбору більше ніж 50 тис. км2) – 9, середніх (від 2 до 50 тис. км2) – 81 і 63029 малих річок (менше ніж 2 тис. км2). Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, з них 90% припадає на малі річки.
До великих річок належать (за довжиною в межах України) Дніпро, Південний Буг, Дністер, Сіверський Донець, Десна, Західний Буг, Тиса, Прип'ять, Дунай. Більшість річок впадає в басейни Чорного та Азовського морів і лише 4,4% – у басейн Балтійського моря. Найбільша кількість річок припадає на басейн Дніпра – 27,7%, Дунаю – 26,3%, Дністра – 23,7% і Південного Бугу – 9,3%. Сумарна величина доступних для використання запасів річкових вод в Україні в середньому за водністю рік складає близько 88 млрд м3, з них на території України – лише 52 млрд м3. У маловодні роки ці запаси значно менші і складають відповідно 56 і 32 млрд м3.
Враховуючи різні природно-кліматичні умови регіонів України, проблема їх водозабезпечення вирішується за рахунок міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів з використанням унікальних водогосподарських систем – Північнокримського та Каховського магістральних каналів, каналів Дніпро-Донбас та Дніпро-Інгулець, міжобласних, міжрайонних та міжгосподарських водорегулюючих та водотранспортуючих систем.
З метою забезпечення населення та галузей економіки необхідною кількістю води в Україні збудовано 1122 водосховищ загальним об'ємом понад 56 млрд м3 та близько 40 тис. ставків, 7 великих каналів довжиною 1021 км та 10 водоводів великого діаметру, якими вода надходить у маловодні регіони України. Більша частина зарегульованого стоку в Україні припадає на Дніпровський каскад водосховищ – загальним об'ємом 43,8 км3 і корисним – 18,5 км3. Всі шість водосховищ Дніпровського каскаду мають комплексне призначення. За рахунок водних ресурсів Дніпра значно підвищена водозабезпеченість у Криму (у 3 рази), в Херсонській (у 5,5 рази), Кіровоградській (у 2,5 рази), Дніпропетровській (у 3 рази) областях.
Сьогодні щорічна потреба населення та галузей економіки у водних ресурсах становить близько 15 млрд м3. Основними водокористувачами є промисловість – 36%, сільське господарство – 41%, комунальне господарство – 23%. У 2009 році з природних джерел було забрано 14478 млн м3 води (прісної – 13656 млн м3), з них 2007 млн м3 – з підземних водних джерел, у тому числі 729 млн м3 шахтно-кар'єрних вод. Порівняно з 2008 р. загальний забір зменшився на 1251 млн м3 (або на 8,0%). Зменшення загального забору сталося за рахунок:
• зменшення обсягів використання морської води (на 103,1 млн м3), в основному підприємствами чорної металургії у Донецької області (на 96,5 млн м3);
• зменшення обсягів використаної води на господарсько-питні потреби у комунальній галузі (на 108 млн м3).
• зменшення обсягів використаної води на виробничі потреби теплоелектростанціями (412 млн м3).
У цілому використання прісної води у 2009 році на різні потреби становило 8691 млн м3. Із них питної – 2382 млн м , технічної – 6309 млн м3. Причому 455 млн м3 води питної якості було використано на виробничі потреби, з них 174,5 млн м3 із комунальних водопроводів (тобто води, спеціально підготовленої до якості питної).
У 2009 році використано 390 млн м3 стічних вод, 91 млн м колекторно-дренажних вод та 51 млн м3 шахтно-кар'єрних вод. У системах оборотного та повторно-послідовного водопостачання налічувалося 41379 млн м3 води.
Втрати в процесі транспортування склали 2285 млн м3 води (15,7% від забраної). Половина обсягів води, які втрачаються, припадає на житлово-комунальну галузь (51%). Відсоток втрат у цій галузі становить 35,5% (порівняно з 2008 р. втрати збільшилися на 0,6% за рахунок збільшення об'єму забору води цією галуззю). Більша частина води, яка втрачається у комунальній галузі, вже підготовлена для споживання.
За запасами місцевих водних ресурсів Україна відноситься до малозабезпечених водою регіонів Європи – менше 1000 м3 на 1 жителя в рік (для порівняння: у Швеції та Німеччині – 2500 м, Франції – 3500, Великобританії – 5000, Європейській частині Росії – 5900).
Внутрішні регіональні відмінності полягають у тому, що до середньо забезпечених (6,19 тис. м3 на 1 жителя) за міжнародною класифікацією належить лише Закарпатська область. У Чернігівській, Житомирській, Волинській та Івано-Франківській областях цей показник низький (2-2,6 тис. м3), а у решті – дуже низький і надзвичайно низький (0,11-1,95 тис. м3 на 1 жителя).
Гальмівним фактором використання водних ресурсів є їх мінливість у часі: в природних умовах на частку весняного стоку припадає 60-70% на півночі і північному сході і до 80-90% на півдні країни.
У XX ст. питне водоспоживання населення здійснювалося переважно з підземних джерел. На них базується водне господарство більше 25% міст світу. Використовують частіше прісні води із зон активного водообміну та артезіанських басейнів з мінералізацією менше 1 г/дм3. Практично вся вода, яка надходить до магістралей питного водоспоживання, повинна піддаватися спеціальній водопідготовці через високий рівень техногенного забруднення поверхневих, а іноді і підземних природних вод.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ресурси атмосфери“ на сторінці 1. Приємного читання.
