У процесі термічної обробки відбувається зміна структури металу, у результаті досягаються необхідні фізико-хімічні властивості матеріалу. Процеси термічної обробки підрозділяються на:
• процеси, що викликають структурні зміни металу (як поверхневі, так і об'ємні),
• процеси, що викликають зміни хімічного складу металу в поверхневих шарах.
До зміни структури металу відносяться такі процеси:
• відпал – нагрів металу до температури понад 700°С, витримка за цієї температури та повільне охолодження (приводить до зниження твердості, підвищення пластичності та в'язкості металу),
• загартування – нагрівання, витримка за досягнутої температури, швидке охолодження (приводить до підвищення твердості матеріалу),
• відпуск – нагрівання до температури нижче 700°С, витримка, повільне охолодження (приводить до зняття внутрішніх напружень),
• старіння – нагрівання до температури 150 – 180°С, охолодження протягом 5 – 20 годин (приводить до стабілізації розмірів, підвищення твердості матеріалу).
Зміну хімічного складу металу в поверхневих шарах проводять для підвищення границі витривалості конструкційних сталей, зносостійкості тертьових поверхонь, збільшення корозійної стійкості та жаростійкості металів. Процес хіміко-термічної обробки здійснюється за взаємодії зовнішніх газових чи рідких середовищ з поверхнею металу в процесі абсорбції чи дифузії активного елементу в атомарному стані всередину металу. До таких процесів відносяться:
• азотування – насичення поверхневих шарів металу азотом за 500-650°С. Ціль азотування – підвищення твердості, стійкості до спрацювання та корозійної стійкості (використовується для обробки поверхонь деталей, що працюють за 500-600°С – гільзи циліндрів, колінчасті вали, деталі паливної апаратури двигунів і т.д.). Проводиться в середовищі NH3 чи в розплаві солей на основі карбаміду (рідинне азотування),
• цементація – насичення поверхневих шарів металу вуглецем за 900-950°С. Ціль цементації – підвищення твердості та стійкості до спрацювання. Середовищем насичення вуглецем (карбюрізатором) звичайно служать ВаСОз чи СаСОз (твердий карбюрізатор), газова суміш, що складається з метану СН4, оксиду вуглецю СО і ненасичених вуглеводнів (газовий карбюрізатор), розплав вуглекислих солей чи SiC (рідинний карбюрізатор),
• ціанування – насичення поверхневих шарів металу одночасно вуглецем та азотом. У результаті підвищується зносостійкість, поверхнева твердість та міцність металу на Втомлення. Середовищем служить розплав NaCN чи Ca(CN)2. За газового ціанування середовищем служить суміш газів – NH3 (20-30%) та Газ, отриманий піролізом гасу чи мазуту (70-80%).
Методи обробки матеріалів шляхом нанесення метало покрить
Нанесення металопокрить забезпечує підвищення корозійної стійкості, вирівнювання поверхні, поліпшує зовнішній вигляд виробів. Нанесення металопокрить складається з 3-х етапів:
• 1 – механічна підготовка поверхні,
• 2 – хімічна і/чи електрохімічна підготовка поверхні,
• 3 – хімічне і/чи електрохімічне нанесення покрить.
Механічна підготовка поверхні може здійснюватися:
• очищенням сипучими абразивними матеріалами (чавунний чи сталевий дріб, наждаковий пісок) галтівкою (повільне перекочування деталей разом з абразивним матеріалом в обертових барабанах) чи віброгалтівкою (механічний вплив підсилюється вібрацією),
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Термічні методи обробки матеріалів“ на сторінці 1. Приємного читання.
