У процесі еколого-економічного розвитку України в 1992 -2012 роках виділяють (певною мірою умовно) два етапи:
• 1) загальна еколого-економічна криза з одночасним суттєвим скороченням використання головних природних ресурсів (1992 – 1998 рр.), зокрема, водних, мінерально-сировинних, частково земельних, зниження викидів у повітря тощо;
• 2) відносна стабілізація та початок відродження (з 1999 р.) промислового та аграрного виробництв зі зростанням в окремих регіонах об'ємів скидання забруднених вод, викидів шкідливих речовин та ін.
За період 1992 – 2002 років використання водних ресурсів скоротилося з 28,6 млрд м3/рік до 21,2 млрд м3/рік, щорічний видобуток основних видів мінерально-сировинних ресурсів відповідно зменшився:
• вугілля – з 180 до 78,5 млн. т/рік;
• залізних руд – з 110 до 56,0 млн. т/рік;
• марганцевих руд – з 5,6 до 2,7 млн. т/рік;
• нафти з конденсатом – з 5,8 до 4,1 млн. т/рік;
• газу – з 18,2 до 17,8 млрд. м3/рік.
Аналіз розвитку природно-техногенних систем “техногенний об'єкт – навколишнє середовище” свідчить, що перехід до збалансованого використання та відтворення природних ресурсів є найбільш складним у гірничо-видобувних районах Донецького і Криворізького басейнів, Прикарпаття. Це пов'язано, зокрема, з тим, що видобування природних копалин відкритим способом призводить до надзвичайно великих руйнувань геологічного середовища.
Екологічно незбалансоване закриття нерентабельних шахт з їх повним або частковим затопленням призводить до регіонального підйому рівнів підземних вод з наступним підтопленням та затопленням значних площ. За попередніми оцінками, погіршення екологічного стану й ускладнення умов використання життєзабезпечуючих ресурсів (земельних, водних), а також порушення звичного для нас рівня життя може мати місце на 30% території гірничо-видобувних регіонів, більшості з яких властивий містоутворюючий характер.
У цьому зв'язку актуалізація політики збалансованого використання і відтворення природних ресурсів та об'єктів у межах усіх виробничо-територіальних комплексів України, що вирізнялися високою ресурсо- та енергоємністю, була пов'язана з необхідністю подолання еколого-економічних кризових явищ.
Сучасне використання земельних ресурсів України також вимагає прискореного впровадження принципів раціонального природокористування. Значна питома вага земельних ресурсів (понад 40%) в економічному потенціалі держави та наявність площ з високородючими ґрунтами (до 65% ґрунтового покриву – чорноземи), обумовлює подальше впровадження таких механізмів сталого розвитку агропромислового сектору економіки:
• активізація заходів щодо зменшення площ розорюваних земель; • додержання екологічних вимог охорони земель у процесі землеустрою територій;
• досягнення екологічно збалансованого розподілу земельних угідь в зональних системах землекористування та у водоохоронних зонах поверхневих і підземних водних об'єктів;
• удосконалення земельного законодавства та розробка сучасних нормативних актів щодо охорони земель та механізмів їх реалізації.
Чільне місце в системі заходів, спрямованих на оптимізацію використання земельних ресурсів, в останні роки займає поступове скорочення зрошення й оптимізація структури осушених земель.
Разом з тим, враховуючи водовідтворюючу та інші функції земель, конче потрібна активізація заходів, спрямованих на зниження інтенсивності ерозії в 1,8 – 2,0 рази, впровадження комбінованих біологічних методів захисту рослин на 60 – 65% посівних площ.
Суттєве зменшення обсягів водокористування, скорочення техногенного навантаження поки що не призвели до очікуваного ефекту – більша частина поверхневих водних об'єктів залишається 4 – 6 класу якості (від води “забрудненої” до “Дуже забрудненої”).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Збалансоване використання та відтворення природних ресурсів“ на сторінці 1. Приємного читання.
