Основа сучасного виробництва будматеріалів – виробництво в'яжучих матеріалів. В'яжучі – це такі матеріали, переважно порошкові, які в процесі змішання з водою або іншою рідиною утворюють пластичну масу, що перетворюється згодом (у результаті фізико-хімічних перетворень – гідратації, гідролізу, кристалізації, полімеризації) у міцне каменеподібне тіло. Цю властивість використовують для готування бетонів, будівельних розчинів, штучних кам'яних матеріалів, виробів та конструкцій.
Класифікація в'яжучих приведена в таблиці 10.2. У відповідності з таблицею розрізняють такі в'яжучі. Гідратаційні – усі традиційні в'яжучі матеріали, що твердіють після змішання з водою. Повітряні – здатні твердіти, підвищувати та зберігати міцність тільки на повітрі.
Гідравлічні – твердіють, підвищують і зберігають міцність не тільки на повітрі, але й у воді. Коаіуляційні – в'яжучі, що є колоїдними системами і твердіють за рахунок коагуляційного структуроутворення. Поліконденсаційні – в'яжучі матеріали, що твердіють у результаті протікання реакцій полімеризації та поліконденсації.
Таблиця 10.2
Класифікація в'яжучих
| Гідратаційні | Коагуляційні | Поліконденсацію" (полімерізаційні) | |||||
| Повітряні | Гідравлічні | Неорганічні | Органічні | Неорганічні | Органічні | Елемент- органічні | |
| Гіпсові | Гідравлічне вапно | Глина | Бітум | Розчинне скло та в'яжучі на його основі | Фенолформальдегідні | Кремній- органічні смоли | |
| Дьоготь | епоксидні | ||||||
| Вапно повітряне | Цементи | ||||||
В'яжучі з дрібним наповнювачем (піском) утворюють будівельні розчини, у суміші з дрібним та крупнозернистим наповнювачем (гравій, щебінь) – бетони. Нижче приведений аналіз технологій виробництва найбільш поширених будівельних матеріалів та виробів.
Гіпс
Сировиною для виробництва гіпсових в'яжучих служить природний гіпсовий камінь CaSO4 2Н2O, а також природний ангідрит CaSO4. Це осадові породи. З кар'єрів на завод надходить сировина у вигляді шматків. Сировина вимагає попереднього помелу та підсушування. Помольні агрегати виділяють в атмосферу пил (1 м3 газів, що відходять, містить близько 1 кг гіпсового пилу).
Низькообпальні гіпсові в'яжучі одержують в процесі нагрівання CaSO42H2O до 150-160°С. У результаті такої обробки одержують напівводний гіпс
CaSO4 2H2O = CaSO40,5H2O + 1,5Н2O Процес проводять у котлах або в обертових барабанах, які використовуються в інших виробництвах як сушарки.
Таблиця 10.3
Техніко-економічні показники дегідратації гіпсу в різних апаратах
| Найменування обладнання | Продуктивність, т/год | Питома витрата | ||
| умовного палива, кг/т | електроенергії, кВт•ч/т | металу, кг/т | ||
| Котел (15м3) тв.паливо | 7,2 | 52 | 26,4 | 2,5 |
| газ, мазут | 7,2 | 40 | 27,0 | 2,5 |
| Котел (25м3) тв.паливо | 11,2 | 52 | 29,0 | 2.4 |
| газ, мазут | 11,2 | 40 | 30,0 | 2,4 |
| Сушильний барабан | 8,0 | 42 | 30,0 | 3,8 |
Твердіння в'яжучого полягає в поступовому перетворенні пластичної маси в камедеподібну. З хімічної точки зору твердіння напівгідрату – це його гідратація:
CaSO4O,5H2O + 1,5Н2O = CaSO42H2O
Високообпальні гіпсові в'яжучі одержують в процесі випалу сировини за температури 700-800°С. Вода у цьому випадку втрачається цілком. Продукт подрібнюють і додають кристалізатор твердіння – СаО, суміш Na2SO4 з FeSO4.
Вапно
Повітряне вапно – в'яжуче, яке одержують випалом карбонатних порід (вапняку, крейди) до повного видалення СO2 за температур 1000-1200°С:
СаСО3 = СаО + СO2
Процес здійснюють у шахтних, обертових печах або у печах з киплячим шаром. Вапно можна одержувати як сухим, так і мокрим способом. У мокрому способі одержання вапна сировину (крейду) подрібнюють з водою до одержання сметаноподібної маси вологістю 37 – 44%. Після усереднення її подають насосами в довгу обертову піч на випал. Недолік методу – підвищена витрата палива на випар води.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Штучні будматеріали“ на сторінці 1. Приємного читання.
