Головною рисою механізму взаємодії елементів з біолігандами та геополімерами на різних етапах геохімічних циклів є процес комплексоутворення. Величезна кількість комплексотвірних речовин надходить у природні води як продукти метаболізму живих організмів, переважно як продукти біогеохімічної деструкції залишків рослинних і тваринних тканин, плазми мікроорганізмів; продукти бактеріального ресинтезу, конденсації та процесу гуміфікації у цілому [195].
Щорічно у процесі фотосинтезу в біосфері продукується величезна кількість живої речовини. Чиста первинна продукція наземної біоти оцінюється на рівні 6,3 • 1016 г Сорг за рік, і близько 80 % цієї кількості щорічно відмирає [367].
У продуктах перетворення рослинних і тваринних залишків, що надходять у ґрунти і води, домінують речовини гумусової природи – ГК і ФК, які мають подібну будову, але розрізняються за розчинністю і кількістю функціональних груп й, відповідно, за здатністю до комплексоутворення. У загальній сумі органічних речовин ґрунту вміст ГК становить 10–40, а ФК – 16–35 % [168]. Саме ФК є найбільш розчинною рухомою частиною гумусових речовин. Процес їх вимивання з ґрунту атмосферними опадами визначає формування складу розчиненої органічної речовини (POP) природних вод. Дані щодо вмісту класів POP у поверхневих водах природного походження наведено нижче [51]:
| Карбонові і оксикарбонові кисло | |
| ти аліфатичного ряду | 0,01-10 |
| Гумінові кислоти | 0,01-30 |
| Фульвокислоти | 1-100 |
| Спирти | До 2 0,05-2,2 |
| Альдегіди, кетони, напівфункціональні органічні сполуки | |
| Феноли | 0,001-0,060 |
| Напівфеноли | До 10 |
| Редукуючі сахариди | 0,1-0,2 |
| Полісахариди | 0,2-0,6 |
| Складні ефіри, ліпіди, полігліцериди аліфатичних кислот | 100–200 мг-екв • дм-3 |
| Аліфатичні аміни | 15–20 мг-екв • дм-3 |
| Амінокислоти | До 20 |
У POP поверхневих вод домінують природні високомолекулярні гідрофільні речовини власне гумусової природи: ФК і ГК, вміст яких становить до 60–80 % POP [51], причому вміст ФК, як правило, на порядок перевищує вміст ГК.
Ці сполуки здатні до асоціації та утворення полідисперсних систем з діапазоном молекулярних мас від 300 до 6000 і вище. Виходячи зі ступеня дисперсності POP і теорії розчинів гідрофільних високомолекулярних речовин, умовно розчиненими вважають сполуки, що лишаються у розчині після фільтрації через мембранні мікрофільтри із середнім діаметром пор 350– 400 нм.
Вивчення ІЧ- і ПМР-спектрів показало різницю структури ФК із POP і ґрунтових речовин: перші відносно других збіднені ароматичними та збагачені аліфатичними сполуками.
В ІЧ-спектрі POP прип'ятської води ми ідентифікували групи, характерні для ФК на ділянці частот, см-1: 3300 – групи ОН", пов'язані водневим зв'язком; 2900 – валентні коливання аліфатичних груп С–Н; 1730 – валентні коливання С=0 карбоксильних і кетонних груп; 1610 – ароматичні С=С зв'язки і С=0 групи, пов'язані водневим зв'язком; 1450 – валентні коливання N–Н аміногруп; 1250 – валентні коливання 0=0 і деформаційні коливання ОН" карбоксильних груп (рис. 6.6).
Г.М. Варшалл і співавт. [51] встановили лінійний характер залежності середньозважених молекулярних мас ФК від pH розчину.
Мономери ФК поводять себе як дво-, триосновні кислоти. Розраховано середні значення першої і другої констант їх дисоціації: К, = 2 • 10-3, К2 = = 5 • 10-3. Дані елементарного аналізу в перерахунку на сухий препарат, %: С: 41,9; Н: 3,6; N: 0,9; О: 53,6. Виходячи з отриманих даних, установлено, що в молекулах ФК міститься 2–3 гідроксильні групи і 1–2 фенольних гідроксила, що забезпечують міцний зв'язок ліганду з іонами металів.
Взаємодія іонів металу з фульвокислотами супроводжується утворенням ряду розчинних катіонних, аніонних і нейтральних комплексних сполук,
Рис. 6.6. ІЧ-слектр POP р. Прип'ять
а також нерозчинних форм. Характер утворюваних сполук визначається насамперед природою іону металу, ступенем дисперсності фульвокислот у розчині (зниження розчинності комплексних сполук зі збільшенням молекулярної маси ФК), pH розчину й іншими чинниками.
Іони стронцію (II) не гідролізуються при pH поверхневих вод і в широкому діапазоні концентрацій утворюють з ФК розчинні сполуки.
Унаслідок комплексоутворення з ФК розчинність і, відповідно, міграційна здатність рутенію (III) і (IV) зростають на два–три порядки. Доведено також домінування аніонних форм комплексних сполук рутенію.
Іони церію (III), ітрію (III) та ітербію (III) утворюють з водорозчинними ФК ряд розчинних і нерозчинних сполук залежно від pH, співвідношення метал/ліганд, середньої молекулярної маси ФК.
Константи стійкості комплексних сполук металів з ФК, розраховані на ЕОМ для складу метал/ФК = 1:1, становлять для Sr (II)– (3,7 ± 4,7) 103, Се (III) - (6,0 ± 3,8) 104, Ru (III) - (4,6 ± 1,5)105, Ru (IV) - (1,7 ± 0,7)105.
У табл. 6.7 наведено розраховані рівноважні співвідношення форм комплексних сполук ФК з металами для звичайних річкових вод колірністю 50°.
Для висококолірних вод (500°) частка мікроелементів, представлена комплексними сполуками з POP, збільшується на порядок і для Ru (IV) становить 80,2 % [52].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Трансформація радіонуклідів у річковій воді дніпровського басейну“ на сторінці 1. Приємного читання.
