Характерною особливістю Чорнобильської катастрофи є наявність у випадіннях паливних гарячих частинок з матрицею оксидів урану з різними домішками. Радіонуклідний склад цих частинок близький до опроміненого ядерного палива 4-го енергоблока ЧАЕС на момент аварії, але з фракціонуванням летких продуктів поділу [397, 403–406]. Паливні частинки (окремі зерна, кристаліти) оксидів урану з медіанним діаметром близько 4–6 мкм та їхні конгломерати розрізняють за ступенем окиснення:
• неокиснені паливні частинки першого викиду 26.04.86, що утворилися внаслідок механічного руйнування ядерного палива і сформували вузький західний слід (до 10–15 % довгоіснуючих радіонуклідів у складі паливних частинок за межами проммайданчика ЧАЕС);
• частинки, що утворилися внаслідок окиснення ядерного палива 26.04– 05.05.1986 р. і сформували північний (60–70 % активності) і південний (20–25 % активності) сліди паливних випадінь [403] (див. рис. 2.2).
Радіонуклідний склад та електронномікроскопічні знімки досліджених нами неокиснених паливних частинок західного сліду випадінь наведено у розд. 2.1 (див. табл. 2.2, рис. 2.3). Речовинний склад матриці паливних частинок – оксиди урану (IV) і (VI). Кількісне відношення U(IV)/U(VI) становить 0,6-1,7, що свідчить про перетворення в процесі аварійного викиду UO2→U3O8 [331]. Здебільшого у складі частинок установлено присутність Fe, Pb, Ті, Si та ін. Включення люмінофорів у кристалічну решітку матриці частинок зумовлює їх забарвлення – від чорного та бурого до сірого та безколірного [45]. Дані щодо вилуговування радіонуклідів із ґрунтів і частинок свідчать про їх високу стійкість до води та мінеральних кислот [44, 93].
Були проведені експерименти щодо водного вилуговування 137Cs та 90Sr з різних типів ґрунтів, відібраних у травні 1986 р. на віддалі 3 км від ЧАЕС [95, 96, 104]. Наважку повітряно-сухого ґрунту з попередньо оціненим вмістом паливних частинок обробляли дистильованою водою в апараті Сокслета протягом 100 год. Вилуговування повторювали через кожні 2 міс протягом року. Між експериментами пробу зберігали герметично упакованою у повітряно- сухому стані. Перший результат відкидали, решту – використовували для вивчення часових закономірностей вилуговування (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Динаміка вилуговування 137Cs та 90Sr із ґрунтів, забруднених паливними частинками
| 137Gs | 90Sr | |
| 50 | ||
| 116 | ||
| 174 | ||
| 220 | ||
| 330 | ||
| 382 | ||
Примітка: над рискою – граничні значення для трьох зразків різних типів фунту, під рискою – середнє арифметичне.
Рис. 4.3. Прогноз залучення радіонуклідів з неокиснених паливних частинок ближнього сліду випадінь у процеси біогеохімічної міграції внаслідок фізико-хімічних процесів
Результати експерименту свідчать, шо ступінь вилуговування практично залежить не від типу ґрунту, температури вилуговування, відношення об'ємів твердої і рідкої фаз, а лише від часу вилуговування. Інакше кажучи, накопичення водорозчинних форм радіонуклідів у ґрунті між повторюваними вилуговуваннями пов'язане з фізико-хімічною трансформацією паливних частинок.
Заданий в експериментальних умовах напрямок процесу вилуговування визначає правомірність застосування рівняння кінетики І порядку для апроксимації результатів:
(4.3)
де N0 – кількість радіонуклідів, що початково знаходилися у твердій фазі частинок; N – кількість радіонуклідів, що знаходилися за межами частинок на момент часу г, kD – константа швидкості вилуговування радіонуклідів з частинок, яка пов'язана з періодом піввиведення радіонуклідів із твердої фази (П1/2) співвідношенням
(4.4)
Період піввиведення 137Cs з частинок становить 18–30 років – до 2006–2016 pp. половина 137Cs у ґрунтах західного сліду випадінь неокиснених паливних частинок унаслідок фізико-хімічних процесів включиться у біогеохімічні процеси (табл. 4.1). З урахуванням розпаду це становить четверту частину первинного викиду. А максимальна кількість l37Cs, здатного до залучення у процеси водної міграції на паливних слідах випадінь, не перевищуватиме 30 % (рис. 4.3).
Період піввиведення 90Sr – близько 5 років, що вшестеро перевищує період його піврозпаду (табл. 4.1). Не більше 60 % ^Sr на західному сліді випадінь здатні до включення у міграційні процеси (рис. 4.3).
Отже, період 1996–2016 pp. с найнебезпечнішим з погляду біогеохімічної міграції довгоіснуючих продуктів поділу урану та включення їх у трофічні ланцюги на паливних слідах випадінь, представлених неокисненими
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фізико-хімічні властивості твердофазних випадінь“ на сторінці 1. Приємного читання.
