Біогеохімічні потоки радіонуклідів

Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи

Зважаючи на те що ґрунти як основний елемент ландшафту відповідають за його стійкість до техногенних змін, рослинність можна розглядати як індикатор таких змін.

Нормально функціонуючими є ґрунти, які зберігають на довгий час кількість і якість виробленої біомаси. Оскільки якість біомаси визначає стан забруднення ґрунтів, зміна хімічного складу рослинності і питання накопичення нею радіонуклідів безпосередньо стосуються проблеми стійкості ландшафту, тим більше що харчовий ланцюг тварин і людини для більшості хімічних елементів починається з рослин.

У складі рослинності є практично всі хімічні елементи Періодичної системи. Головними є макроелементи, вміст яких становить 99,7 % маси рослин. Це О, С, Η, N, Са, Р, S, К і Mg. Три з них – О, С, Н – найпоширеніші, їх вміст 98,5 %. На частку решти елементів, серед яких усі метали, припадає 0,24 %.

На поглинання рослинами хімічних елементів впливає понад 100 різноманітних факторів, які можна поділити на дві основні групи – фізіологічні

Перша група – внутрішніх факторів – визначає залежність хімічного складу рослин від їх родової належності, морфології, стадії розвитку і т. д. Цю групу вивчають біологічні науки.

Друга група – зовнішніх факторів – визначає залежність хімічного складу рослин від хімічного складу ґрунтів і ґрунтотвірних порід, ґрунтових розчинів і підземних вод, атмосферних опадів та інших джерел надходження хімічних елементів до рослин.

Отже, хімічний склад рослин формується внаслідок надходжень із зовнішнього середовища. Частину поживних речовин у рідкій і газоподібній формі можуть засвоювати надземні органи – листя, гілки і т. п. Проте основним джерелом харчування є ґрунти і ґрунтотвірні породи.

Загальний вміст хімічних елементів у ґрунті не дає уявлення про те, яку їх кількість можуть засвоювати рослини. Для засвоєння рослинами хімічні елементи мають бути: у рухомій, тобто в іонній або іншій комбінованій, формі, яку можна видалити з ґрунту водною екстракцією; у формі легко- замінних іонів в органічних або неорганічних іонообмінних комплексах, які піддають екстракції нейтральними солями; у формі зв'язаних іонів в обмінних комплексах, які екстрагуються слабкими кислотами; в органічних і органо-мінеральних комплексах у формі, яка може бути вилучена кислотами; у складі осадів оксидів або солей, з яких їх вилучають сильними реагентами; фіксованими у вторинних (гіпергенних) мінералах.

Доступність для рослинності хімічного елемента, присутнього в ґрунті у кожній з перелічених форм, залежить від складу і кількості глинистих мінералів та органічної речовини в ґрунті, лужно-кислотних і окисно-відновних властивостей ґрунту, властивостей самого хімічного елемента.

Хімічні елементи можуть також надходити в організм рослин унаслідок активного контакту коренів з частками і мінералами ґрунту, шляхом так званого контактного поглинання. Причому деякі дослідники вважають цей механізм важливішим, ніж живлення водними розчинами.

Сутність контактного поглинання полягає в обміні іонів водню органічних кислот, виділених коренями рослин, на іони металів. Інтенсивність поглинання іонів металів рослинами з твердої фази може змінюватися в сотні і тисячі разів. Залежить це від властивостей ризосфери, зокрема мінерального складу ґрунтів, величини зерен, характеру кореневої системи тощо. Зумовлено це тим, що параметри кореневої системи рослинних організмів дуже високі. Так, площа поверхні коренів озимого жита сягає 400 м2, а довжина – 1000 м. У багаторічних рослин ці параметри набагато більші.

Практикою встановлена відсутність прямої залежності між вмістом хімічних елементів у рослинах і їх концентрацією в живильному середовищі. Особливо це характерно для мікроелементів.

А.П. Виноградов [56] виділяє два типи накопичення:

• групове, коли всі рослини в межах провінції з високим вмістом металу в ґрунтах акумулюють його в підвищених кількостях;

• селективне видове або, частіше, родове, коли окремий вид або рід рослинності в найрізноманітніших умовах вирощування завжди містить підвищену кількість визначеного металу порівняно з сусідніми видами (родами). Так, широко відома галмейна флора, що концентрує цинк, астрагали, які акумулюють селен та ін.

У разі групового накопичення висока концентрація токсичних елементів у низці випадків призводить до зміни морфології рослин, а іноді і до загибелі. Цю властивість використовують у пошуках мінеральної сировини геоботанічними методами.

На територіях, забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи, переважає саме механізм групового накопичення радіонуклідів.

Механізм надходження хімічних елементів у рослини, в тому числі токсичних елементів, важких металів і радіонуклідів, пояснює система бар'ерно-безбар'єрного накопичення, яку розробив А.Л. Ковалевський [163]. Сутність її в тому, що багато рослин мають антиконцентраційний фізіолого- біохімічний бар'єр, який перешкоджає поглинанню надлишкових кількостей токсичних елементів. Це пояснює загальновизнане положення про те, що рослини поглинають хімічні елементи вибірково, відповідно до їх біологічних особливостей, сформованих тривалою еволюцією і закріплених біохімічними механізмами.

Безбар'єрне накопичення характерне для тих рослин, які засвоюють хімічні елементи пропорційно їх концентрації в живильному субстраті. Якщо в останньому вміст токсичних елементів підвищений, то і рослини накопичують їх у кількості, яка може бути причиною отруєння і загибелі. Виділяють такі рівні вмісту елементів у живильному середовищі в умовах безбар'єрного накопичення:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біогеохімічні потоки радіонуклідів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Поняття самоочищення природного середовища

  • Техногенні передумови самоочищення радіаційно забруднених наземних екосистем

  • Щільність забруднення

  • Антропогенне втручання в екосистеми на етапі ліквідації наслідків аварії

  • Фізико-географічні чинники самоочищення

  • Ландшафтно-геохімічні та кліматичні умови українського полісся

  • Типізація ландшафтно-геохімічних умов і ценозів

  • Геохімічна класифікація елементарних ландшафтів та ценозів

  • Ландшафтно-геохімічна характеристика експериментальних ділянок

  • Науково-дослідні полігони ЗВІЗБ(О)В Народицького району

  • Фізико-хімічні процеси самоочищення

  • Хімічні властивості цезію та стронцію

  • Фізико-хімічні властивості твердофазних випадінь

  • Геохімічні процеси самоочищення

  • Трансформація радіонуклідів у ґрунтах, забруднених паливними частинками

  • Низхідна міграція радіонуклідів

  • Біогеохімічні потоки радіонуклідів
  • Вплив властивостей ґрунту на надходження радіонуклідів у рослини

  • Органічна речовина ґрунту

  • Вплив біологічних особливостей рослин на накопичення радіонуклідів

  • Вплив ландшафтно-геохімічних умов на накопичення радіонуклідів лучною рослинністю дослідних ділянок

  • Властивості ҐПК, що визначають міграційні властивості радіонуклідів у ландшафтах забруднених територій

  • Коефіцієнт геохімічного переходу в системі ґрунт – рослинність

  • Баланс мобільних форм радіонуклідів у ґрунті та рослинності

  • Біогеохімічні потоки міграції радіонуклідів у лучних екосистемах Київського і Житомирського Полісся

  • Біогеохімічні потоки 137Cs у лісових екосистемах

  • Ецафотоп А2 (свіжий бір)

  • Едафотоп В3 (вологий субір)

  • Едафотоп A5 (мокрий бір)

  • Баланс перерозподілу 137Cs на геохімічних бар'єрах у лісових екосистемах

  • Геохімічні чинники біогенної міграції елементів у лучних біогеоценозах радіаційно забруднених територій

  • Трансформація радіонуклідів у поверхневих водних системах

  • Формування радіоактивного забруднення водних мас водосховищ

  • Трансформація радіонуклідів у річковій воді дніпровського басейну

  • Оцінка вторинного радіаційного забруднення поверхневих вод за рахунок донних осадів

  • Критерії самоочищення радіаційно забруднених екосистем

  • Заключення

  • Без назви