Передмова

Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи

Міграція штучних радіонуклідів у навколишньому середовищі безперервно вивчається з середини XX ст., починаючи від перших ядерних випробувань. При цьому особлива увага приділяється відстеженню шляхів, завдяки яким радіонукліди накопичуються в харчових ланцюгах, в результаті чого надходять до організму людини. Визначальною ланкою трофічного ланцюга є трансформація радіонуклідів у середовищі ґрунту та надходження до рослинності. Саме процеси масообміну хімічних елементів між живими організмами та навколишнім середовищем В.І. Вернадский визначив як біогеохімічні [54].

Глобальна за масштабами та наслідками Чорнобильська катастрофа стала суворим попередженням людству і показала необхідність надзвичайно відповідального поводження з будь-якими потенційно небезпечними технологіями, що використовують ядерну енергію. Ця катастрофа, що не має аналогів у світовій практиці, призвела до забруднення техногенними радіонуклідами понад 1 млн км2 території Землі, в тому числі близько 42 тис. км2 в Україні, створивши унікальну можливість для дослідження поведінки радіонуклідів практично в усіх типах наземних екосистем.

Головною особливістю Чорнобильської аварії є відносно короткий у часі “імпульсний” викид, що виявилося особливо цінним для дослідників, оскільки з викидом утворився часовий маркер, використовуючи який можна оцінити швидкість подальших процесів. Радіонукліди, що випали на земну поверхню внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть бути міткою сучасних геохімічних процесів у системі “ґрунт – ґрунтовий розчин – рослинність”. Їх можна використовувати для моделювання міграції широкого спектра техногенних забруднювачів. Об'єктивність такого підходу визначається фіксованою датою випадінь, відсутністю природного фону, високою точністю та чутливістю радіометричного обладнання, широким розмаїттям ландшафтно-геохімічних умов забрудненої території Українського Полісся. У зв'язку з цим вивчення і моделювання поведінки радіонуклідів у навколишньому середовищі набувають величезного значення для розвитку екологічної геохімії.

Стан радіоекологічної обстановки в зоні впливу радіаційної аварії характеризують параметрами радіоактивного забруднення конкретним радіонуклідом земної поверхні, продуктів харчування, кормів, природних вод, повітря. Вплив радіаційної обстановки на людину оцінюють шляхом переходу від концентраційних радіоекологічних параметрів середовища до доз зовнішнього і внутрішнього опромінення з надходженням радіонуклідів в організм.

Розрізняють періоди ранньої, середньої і пізньої фаз радіаційної аварії. Період ранньої фази завершується формуванням радіоактивного сліду. Середня фаза настає через 1–2 міс і завершується через 1–2 роки. До особливостей середньої фази належать порівняно швидке зменшення на місцевості потужності поглиненої дози зовнішнього гамма-опромінення, переважання кореневого шляху забруднення сільськогосподарської продукції.

Пізня фаза характеризується зниженням рівнів радіоактивного забруднення до фонових унаслідок ядерно-фізичних і екологічних (довільних природних) процесів самоочищення середовища, а також проведених контрзаходів. У зоні впливу Чорнобильської аварії основним джерелом зовнішнього опромінення виявився 137Cs у випадіннях на поверхню ґрунту, а внутрішнього – 137Cs і 90Sr у продуктах харчування, які виробляють на забруднених цими радіонуклідами територіях.

На еволюцію радіаційної обстановки впливають як техногенні, так і природні чинники:

• радіоактивний розпад короткоіснуючих радіонуклідів, зумовлений їхніми ядерно-фізичними властивостями;

• трансформація радіоактивних випадінь, кінетика якої залежить від дисперсного та речовинного складу випадінь, фізико-хімічних умов середовища;

• природне самоочищення повітряного середовища, різке зниження безпосередньо поверхневого забруднення рослинного покриву, зміна механізму надходження радіонуклідів у рослинність від поверхневого забруднення до кореневого живлення;

• перерозподіл радіоактивних речовин в екосистемі, зокрема внаслідок заглиблення в ґрунт і донні осади;

• контрзаходи (заходи щодо пилопридушення, реабілітація сільськогосподарських угідь тощо).

До природних чинників еволюції радіоекологічної обстановки належать інтенсивність геохімічних і біогеохімічних процесів перерозподілу радіонуклідів у наземних та водних екосистемах залежно від кліматичних умов забрудненої території, вегетаційного стану рослинності на момент аварії, морфології поверхні, залісеність території, видовий склад лісових екосистем та обводнюваність території.

За 18 років, що минули після Чорнобильської катастрофи, напрацьовано величезну кількість аналітичних даних щодо вмісту радіонуклідів в об'єктах навколишнього середовища. Величезні кошти витрачаються на функціонування системи радіоекологічного моніторингу, реабілітаційні заходи.

Досвід досліджень свідчить, що ефективних технологій дезактивації об'єктів природного середовища не існує. Контрзаходи мають деяку ефективність на об'єктах урбанізованих територій та агропромислового комплексу, а в лучних, лісових, річкових та інших природних системах радіаційна обстановка може нормалізуватися лише внаслідок еколого-геохімічних процесів самочинного природного очищення та радіоактивного розпаду дозотвірних радіонуклідів.

Внесок геохімічних процесів, спрямованих на деконтамінацію навколишнього середовища, які визначали еволюцію радіоекологічної обстановки в зоні впливу радіаційної аварії на ЧАЕС, початково оцінювався за винесенням радіонуклідів за межі ландшафту [334]. Як і в працях М.А. Глазовської [66–68], здатність ландшафту до самоочищення оцінювалася за їхньою стійкістю до техногенного впливу, яка характеризується наявністю потенційного запасу буферності вихідних природних ґрунтів і ландшафтів, здатністю біокосних систем до швидкого відновлення нормального функціонування після техногенного впливу.

Досвід показав, що латеральна міграція протягом існування 137Cs і 90Sr виявляється лише на схилових ділянках. На рівнинній території ресуспензія або латеральна водна міграція практично не призводить до очищення забрудненої території. На базі багаторічного моніторингу встановлено залежність швидкості вертикального переміщення центру запасу радіонуклідів від часу [280]. Для l37Cs вона є логарифмічною, а для 90Sr – прямолінійною. Вертикальна міграція 137Cs зумовлює деяке зниження дози зовнішнього опромінення внаслідок екранування ґрунтовим шаром. Визначення геохімічної спеціалізації параметрів вертикальної міграції 137Cs в ґрунтах дало змогу оцінити еволюцію доз зовнішнього опромінення в різних ландшафтно- геохімічних умовах [281].

Зменшення забруднення продуктів харчування як основного джерела внутрішнього опромінення людини зумовлене самочинною дезактивацією трофічних ланцюгів у наземних і водних екосистемах. Як установлено численними дослідженнями, кореневе поглинання радіонуклідів рослинністю залежить від низки техногенних і природних чинників. Причому інтенсивність такого поглинання пропорційна вмісту мобільних форм радіонукліда і змінюється синхронно зі зміною їх вмісту у ґрунті [36]. Встановлення синхронності трансформації та міграції радіонукліда має фундаментальне значення для прогнозування забруднення продуктів харчування, трофічних ланцюгів, оскільки швидкість самоочищення рослинного покриву зумовлена кінетикою трансформації радіонуклідів. З цих міркувань відпадає потреба у достатньо складному моделюванні процесів біоміграції радіонуклідів. Віднині для прогнозування забруднення продуктів харчування, трофічних ланцюгів достатньо визначення параметрів кінетики трансформації радіонуклідів у ґрунтах.

Цим досягненням у геохімії техногенних радіонуклідів передували дослідження розподілу форм знаходження радіонуклідів у ґрунтах в дочорно- бильський період, які узагальнено в монографії Ф.І. Павлоцької [235]. Серед рухомих (міграційних) форм радіонуклідів у ґрунтах автор відзначала водорозчинні, іонообмінні, кислоторозчинні. При цьому можливі зміни співвідношення між формами радіонуклідів у часі вона не розглядала. Після аварії на ЧАЕС з'явилися повідомлення про розчинення диспергованого палива, вилуговування радіонуклідів, були запропоновані схеми їхньої трансформації. В результаті дослідження послідовності трансформацій було розроблено детерміновану кінетичну модель, визначено геохімічну спеціалізацію її часових параметрів, унаслідок чого уможливлено побудову прогнозного розподілу мобільних форм для будь-якої ділянки забрудненої території [38–42, 167]. Установлено також, що утворення фіксованих, недоступних для рослинності форм 137Cs у ґрунті є найважливішим чинником самоочищення трофічних ланцюгів за відсутності винесення радіонукліда з ґрунту. Для балансованих розрахунків розподілу радіонуклідів у рослинному покриві та ґрунтах запропоновано площинний коефіцієнт переходу радіонукліда з ґрунту в рослинність [108, 378].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Передмова“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова
  • Поняття самоочищення природного середовища

  • Техногенні передумови самоочищення радіаційно забруднених наземних екосистем

  • Щільність забруднення

  • Антропогенне втручання в екосистеми на етапі ліквідації наслідків аварії

  • Фізико-географічні чинники самоочищення

  • Ландшафтно-геохімічні та кліматичні умови українського полісся

  • Типізація ландшафтно-геохімічних умов і ценозів

  • Геохімічна класифікація елементарних ландшафтів та ценозів

  • Ландшафтно-геохімічна характеристика експериментальних ділянок

  • Науково-дослідні полігони ЗВІЗБ(О)В Народицького району

  • Фізико-хімічні процеси самоочищення

  • Хімічні властивості цезію та стронцію

  • Фізико-хімічні властивості твердофазних випадінь

  • Геохімічні процеси самоочищення

  • Трансформація радіонуклідів у ґрунтах, забруднених паливними частинками

  • Низхідна міграція радіонуклідів

  • Біогеохімічні потоки радіонуклідів

  • Вплив властивостей ґрунту на надходження радіонуклідів у рослини

  • Органічна речовина ґрунту

  • Вплив біологічних особливостей рослин на накопичення радіонуклідів

  • Вплив ландшафтно-геохімічних умов на накопичення радіонуклідів лучною рослинністю дослідних ділянок

  • Властивості ҐПК, що визначають міграційні властивості радіонуклідів у ландшафтах забруднених територій

  • Коефіцієнт геохімічного переходу в системі ґрунт – рослинність

  • Баланс мобільних форм радіонуклідів у ґрунті та рослинності

  • Біогеохімічні потоки міграції радіонуклідів у лучних екосистемах Київського і Житомирського Полісся

  • Біогеохімічні потоки 137Cs у лісових екосистемах

  • Ецафотоп А2 (свіжий бір)

  • Едафотоп В3 (вологий субір)

  • Едафотоп A5 (мокрий бір)

  • Баланс перерозподілу 137Cs на геохімічних бар'єрах у лісових екосистемах

  • Геохімічні чинники біогенної міграції елементів у лучних біогеоценозах радіаційно забруднених територій

  • Трансформація радіонуклідів у поверхневих водних системах

  • Формування радіоактивного забруднення водних мас водосховищ

  • Трансформація радіонуклідів у річковій воді дніпровського басейну

  • Оцінка вторинного радіаційного забруднення поверхневих вод за рахунок донних осадів

  • Критерії самоочищення радіаційно забруднених екосистем

  • Заключення

  • Без назви